Стримуючи посмішку, Олексій сказав:
— Осавул, ви розумієте, закохався в неї по вуха, і вона, не будучи дурною, викачала з нього найдетальніші дані про Нечипоренка і про офіцерське підпілля в Парканах, про яке я вам ще доповім. Ну, а Цигальков чомусь не захотів, щоб Нечипоренко знав про його зв'язки з Галиною…
— Розумію… — Шаворський здивовано відкопилив губу. — Ну й дівиця, скажу вам! Ніяк не можу примусити себе ставитися до неї серйозно. А варто ж! Слово честі, варто!
— Ого, — вигукнув Олексій. — Характер, та ще й який!
Шаворський засміявся:
— На собі перевірили? Так… Справді, мабуть, ще краще, коли ми знатимемо про Нечипоренка більше, ніж він думає. Здібне, здібне дівчисько!.. Так що ж пише Рахуба?
На одному з принесених Олексієм аркушів був шифрований текст, на другому — «переклад». Депеша була адресована йому особисто.
«Двадцятого цього місяця в Одесу прибуде особливий уповноважений «Союзу звільнення Росії» полковник Максимов. Зустріти вночі у зазначене число на Великому фонтані. Треба до приїзду Максимова зібрати керівників повстанських загонів, які діють на території губернії і поблизу неї. Керівництво «Союзу» покладає виконання на В. М. Ш. Завдання: розробити стратегічний план захоплення губернії у зв'язку з наступом зведеної групи з Румунії. Готовність прийняти Максимова негайно підтвердити по такому ж каналу зв'язку. Підкреслюю особливу важливість викладеного. Рахуба».
«Двадцятого цього місяця в Одесу прибуде особливий уповноважений «Союзу звільнення Росії» полковник Максимов. Зустріти вночі у зазначене число на Великому фонтані. Треба до приїзду Максимова зібрати керівників повстанських загонів, які діють на території губернії і поблизу неї. Керівництво «Союзу» покладає виконання на В. М. Ш. Завдання: розробити стратегічний план захоплення губернії у зв'язку з наступом зведеної групи з Румунії. Готовність прийняти Максимова негайно підтвердити по такому ж каналу зв'язку. Підкреслюю особливу важливість викладеного.
Шаворський аж підскочив.
— Та вони там що, блекоти об'їлися! — пополотнівши, закричав він. — Легко сказати: всіх отаманів! Та коли ж я встигну це зробити? Чорти б їх усіх взяли! Їм там гарно плани будувати під румунським крильцем! А про зброю вони подумали?
— До речі, — ніби тільки зараз згадавши, сказав Олексій, — Цигальков передав усно, що зброю для нас підготували.
— Справді? Так чого ж ви мовчали? Скільки зброї? Коли переправлять?
— Чого не знаю, того не знаю. Сказано тільки, приготовлено, а скільки і коли — про те мови не було. — І, помітивши, що в Шаворського знову похмурніло обличчя, додав: — Може, її з Максимовим доставлять? На тій самій фелюзі…