Тут Егон, старий, мстивий жрець ухопився за цю пропозицію.

— Хай буде так, о королеви! — сказав він. — Відпустімо цих людей з миром, і коли вони вивчать нашу мову, допитаймо їх! Я ж піднесу свою покірливу молитву перед вівтарем божества, щоб відвернути від країни біду, послану в покарання за святотатство!

Гомін схвалення був відповіддю на слова жерця.

Оточені королівською вартою, ми попрямували з храму додому.

Довго потім обговорювали ми всі, що сталося, ту небезпеку, яка нам загрожувала. Навіть королева безсила проти їхньої могутності! Якби не захист королев, ми були б убиті раніше, ніж побачили знаменитий храм сонця.

Спроба кинути нас у вогонь, коли ми не підозрювали про небезпеку, була останньою спробою жерців покінчити з нами.

Розділ XV ПІСНЯ ЗОРАЙЇ

Розділ XV

ПІСНЯ ЗОРАЙЇ

Ми повернулися до палацу і чудово проводили час.

Обидві королеви, сановники, народ прагнули виявити нам шанування і засипали нас подарунками. Що стосується сумного інциденту з бегемотом, то про це вже забули, чому ми вельми раділи. Щодня були делегації і різні особи, котрі розглядали наші рушниці і вбрання, наші сталеві сорочки, наші інструменти, особливо кишенькові годинники, якими вони захоплювалися. Але ми шаленіли, коли модні франти Цу-венді надумали скопіювати наш одяг, саме — жакет сера Генрі.

Одного разу, коли ми прокинулися, нас чекала ціла група людей, і Гуд, за звичаєм, дав розглянути їм свою морську форму.

Але ця делегація, здавалося, складалася з людей іншого класу, ніж ті, які приходили до нас раніше.

Це були якісь незначні люди, надзвичайно чемні, всю їхню увагу привернули подробиці форми Гуда, з якої вони зняли мірку.

Гуд був дуже задоволений, не підозрюючи, що має справу з шістьма головними кравцями міста Мілозиса. Через день він побачив сімох або вісьмох франтів, що красувалися в повній морській формі. Я ніколи не забуду здивування і обурення на його обличчі.

Щоб уникнути мавпування, ми вирішили надіти національне вбрання Цу-венді, тим паче, що наш одяг уже зносився. А який же зручний був цей одяг, хоча й маю визнати, що мав у ньому дуже смішний вигляд, як і Альфонс.