Светлый фон
І вона народить тобі дітей! Ти любиш її, вона належить тобі!
Ти — батько світу, джерело світла, о сонце!
Твої діти простягають до тебе руки і гріються в промінні твоєму!
Старі тягнуться до тебе і згадують минулу силу й завзятість!
Тільки смерть забуває про тебе, променисте сонце!
Коли ти гніваєшся, ти ховаєш лик свій від нас.
Темна завіса хмар приховує тебе,
Земля тремтить від холоду, і небеса плачуть,
Плачуть під ударами зловісного грому,
І сльози їхні дощем падають на землю!
Небеса зітхають, і це зітхання чується в поривах вітру,
Квіти вмирають, пишці поля не родять, бліднуть,
Старі і діти ховаються і сумують
За твоїм живодайним теплом і світлом, о, сонце!
Скажи, хто ти, о вічне сонце?
Хто затвердив тебе на твоїй висоті, о, ти, вічне полум’я!
Коли з’явилося ти, і коли закінчиш свій шлях небом?
Ти, втілення живого духу!
Ти незмінне і вічне, бо ти — початок усьому,
І тобі не буде кінця, коли діти твої будуть забуті!