Ти не самотній.
Ти не самотній.«Вона переховується», — сказала Фукаері. Як поранена кішка.
Як добре подумати, то це дивовижна випадковість. Фукаері також переховується. З квартири Тенґо не сміє виходити. У цьому кварталі Токіо однаково переховуються дві жінки. Від чогось тікають. Обидві тісно пов'язані з Тенґо. Невже в цьому є спільна причина? Чи це лише випадковий збіг?
Звісно, відповіді не було. Тільки запитання безцільно виринали. Надто багато запитань і надто мало відповідей. Щоразу.
Коли Тенґо допив пиво, до нього підійшов молодий офіціант і запитав, чи він ще чогось бажає. Після короткого вагання Тенґо попросив принести віскі «Bourbon» з льодом і ще одну порцію суміші горішків. Офіціант сказав: «Є тільки американське віскі „Four Roses“. Годиться?» Тенґо відповів, що годиться. «Байдуже!» — подумав він і знову згадав про Аомаме. З кухні у глибині пивнички щирився запах смаженої піци.
«Власне, від кого ховається Аомаме? Може, тікає від правосуддя?» — припустив Тенґо. Однак він і подумати не міг, що вона стала злочинницею. Власне, який злочин вона скоїла? Ні, поліція тут ні до чого. Хоч би хто це був, але не за порушення закону він її переслідує.
«А може, її переслідують ті самі, що й Фукаері? — раптом подумав Тенґо. — Скажімо,
«Та якщо припустити, що насправді
Він глянув на свої руки. «Незрозуміло. Власне, де в мене така сила?» — подумав Тенґо.
Принесли «Four Roses» з льодом і полумисок з новими горішками. Ковтнувши віскі, він узяв кілька горішків у долоню і легенько потрусив ними, наче гральними кісточками.
Так чи інакше, Аомаме перебуває десь у цьому місті. Куди можна дійти пішки. Так сказала Фукаері. «І я цьому вірю, — роздумував Тенґо. — Якби хтось запитав чому, не знав би, що відповісти, але все одно вірю». Однак, власне, як можна відшукати Аомаме, що