Дівчина знову стала самотньою. До школи перестала ходити. Ні з ким не дружила, щоб не наражати нікого на небезпеку. От у чому полягало життя під двома Місяцями. Це вона знала.

Згодом дівчина нарешті почала плести власну повітряну личинку. Вона це могла робити. Карлики казали, що проходять сюди через канал зв'язку. Якщо це правда, то вона, мабуть, зможе піти в протилежному напрямі, до них. Якщо піде, то розгадає таємницю про те, що означає мадза й доота. А може, й урятує пропалого Тоору. Дівчина почала робити канал зв'язку. Можна виплести личинку, витягуючи нитки з повітря. Щоправда, на це доведеться витратити багато часу. Та байдуже. Вона впорається.

Однак раз по раз дівчина переставала розуміти, що з нею відбувається. Її охопило сум'яття. «Невже я справді мадза? А може, я десь перетворилася на дооту?» — думала вона. І що довше думала, то більше втрачала впевненість. «Як можна довести, що я — мадза?» — запитувала себе.

Оповідання закінчувалося символічно — тим, що дівчина намагається відчинити двері до каналу зв'язку з карликами. Про те, що сталося за дверима, не було написано нічого. Можливо, так нічого й не сталося.

«Доота», — подумала Аомаме. Перед смертю лідер вимовив це слово. Він сказав, що дочка втекла, залишивши натомість власну дооту для того, щоб протидіяти карликам. Напевне, так сталося. І два Місяці бачила не тільки вона сама.