Ґілберт К. Честертон Дзеркало судді Детективні історії отця Бравна

Ґілберт К. Честертон

Дзеркало судді

Детективні історії отця Бравна

Таємниця отця Бравна

Таємниця отця Бравна

Фламбо — один із найзнаменитіших злочинців Франції, а згодом приватний детектив в Англії, вже давно покинув ці обидві професії. Ходили чутки, що злочинне минуле не давало йому бути строгим до злочинця. Так чи так, відмовившись від життя, сповненого романтичних переслідувань і карколомних пригод, він оселився, як йому і пасувало, в Іспанії, у власному замку. Замок, хоч і невеликий, однак був дуже міцний, а поряд, на бурому пагорбі, чорнів квадрат виноградника і зеленіли ряди грядок. Попри свої бурхливі пригоди, Фламбо мав одну рису, властиву багатьом латинянам, а також американцям: він умів утікати від метушні. Так власник великого готелю мріє завести на старості маленьку ферму, а крамар з французького містечка зупиняється в ту саму мить, коли міг би стати мерзотником-мільйонером, скупивши всі до єдиної крамниці, і проводить залишок днів удома за грою в доміно. Випадково і майже несподівано Фламбо закохався в іспанку, одружився з нею, придбав маєток і зажив щасливим сімейним життям, не виявляючи анінайменшого бажання знову пуститися в мандри. Та в один прекрасний ранок його сім’я помітила, що він сильно збуджений і стривожений. Фламбо вийшов погуляти з хлопчиками, та раптом він швидко побіг, помчавши вниз із пагорба назустріч якійсь людині, що саме перетинала долину, хоч здаля ця людина виглядала не більшою за чорну крапку.

Ця крапка поступово збільшувалася, майже не міняючи обрисів, — іншими словами, вона залишалася такою ж чорною і круглою. Чорна сутана не була в цих краях дивиною, однак у приїжджого вона виглядала якось особливо буденно й водночас привітно, якщо порівняти її з одягом місцевого духовенства, викриваючи в новоприбулому мешканця британських островів. У руках він тримав коротку пухку парасольку з важкою круглою маківкою. Побачивши її, Фламбо ледь не заплакав від розчулення, бо ця парасолька була незамінним атрибутом їхніх численних спільних пригод минулих часів. Священик був англійським другом Фламбо, отцем Бравном, який вже давно хотів навідати свого приятеля, та все ніяк не міг зібратися. Вони регулярно листувалися, однак не бачилися декілька років.

Уже невдовзі отець Бравн опинився в центрі сімейства, яке було таке велике, що здавалося цілим плем’ям. Йому показали дерев’яних позолочених волхвів, яких дарують дітям на Різдво; похвалилися собакою, кішкою і мешканцями стайні; познайомили також із сусідом, який, подібно до самого Бравна, відрізнявся від тутешніх мешканців і манерами, і одягом.