У мене є вікна.

Зараз Оріон висить над обрієм, а біля нього – Юпітер, такий яскравий, яким не буде аж до 2000 року. (Я не маю намірів розкривати вам час і його розташування.) Але я сподіваюсь, що ви також його бачите. У нас із вами є спільні зірки. Кларіс.

Далеко на схід, на березі Чесапікської затоки, Оріон сяяв високо в чистому нічному небі над великим старим будинком, у якому є кімната, де розводять багаття на ніч і вогник легко тремтить від вітру, що проривається крізь пічні труби. На великому ліжку багато стьобаних ковдр, а на них і під ними лежать кілька великих собак. Ще однією горбовиною може бути або не бути Ноубл Пілчер, у півтемряві важко розібрати. Але обличчя, яке лежить на подушці та рожевіє у світлі від каміна, точно належить Кларіс Старлінг, і вона спить глибоким, солодким сном у мовчанні ягнят.

У своїй записці зі співчуттями Джеку Кроуфорду доктор Лектер цитує вірш «Лихоманка», не завдавши собі клопоту послатися на Джона Донна. Пам’ять Кларіс Старлінг, догоджаючи собі, змінює рядки з поеми «Попільна середа» Т. С. Еліота. Т. Г.

У своїй записці зі співчуттями Джеку Кроуфорду доктор Лектер цитує вірш «Лихоманка», не завдавши собі клопоту послатися на Джона Донна.

Пам’ять Кларіс Старлінг, догоджаючи собі, змінює рядки з поеми «Попільна середа» Т. С. Еліота.