Фенікс, Аризона. Куди ми їдемо.

Ми вже в дорозі.

Час бути насторожі настає просто з цієї миті.

Півшматочка торта.

Він сказав:

– Еване, можна поставити вам особисте запитання?

Доктор Лейр зробив те, що й більшість людей, яких застають за таким проханням, а саме: на якусь мить він спантеличено замовчав, після чого знизав плечима із виразом удаваної безневинності й відповів:

– Звісно.

– Ви тримаєте в будинку зброю?

– Це має значення?

– Просто цікавлюсь.

– Якщо хочете знати – так.

– Я можу на неї глянути?

– Це дуже дивне прохання.

Його донька Емілі, яка сиділа, заклавши ногу на ногу, зробила півоберта і почала спостерігати за цим обміном фраз, переводячи погляд з одного обличчя на інше, наче в тенісі. Те саме робила Ченґ.

Ричер запитав: