– Що там відбувається?

– Ми не знаємо.

– Пітер – мій старший брат, а я його менша сестра. Він ніколи цього не забуває. І мені також не дозволяє про це забувати. Звісно, не в поганому значенні. У хорошому. Він міг щось від мене приховати з єдиної причини: якщо хотів позбавити мене неприємних новин.

Ніхто нічого не сказав. Ченґ підвелася з дивана. Вона сказала: «Мені потрібно до вбиральні», Емілі вказала їй напрямок, і вона пішла за вказаним їй шляхом.

Ричер запитав:

– У вас є якісь плани на вечір?

Сестра Мак-Кенна відповіла:

– Я ще про це не думала.

– Ми могли б кудись піти.

– Хто?

– Ми всі разом.

– Куди?

– Куди забажаєте. Просто зараз. Я пригощаю. Дозвольте мені запросити вас усіх на вечерю.

– Чому?

– Схоже на те, що у вас сьогодні видався важкий день.

Ченґ з’явилася біля входу у вітальню. Вона перехопила погляд Ричера і сказала йому:

– Чоловіча вбиральня там, якщо тобі туди потрібно.

Він відповів:

– Гаразд.

– Я можу тебе провести, якщо хочеш.