Нещодавно Сікорського перевели з центрального корпусу лікарні до іншого, розташованого в глибині території, а в його лікарняній картці з’явилася позначка «буйний». Остап сильно шкутильгає через поранення, яке й досі як слід не загоїлося, і більшість часу проводить у стані м’якої фіксації на спеціально оснащеному ліжку.

Він постійно торочить про те, що став жертвою підступної змови, і це тільки ускладнює його стан.

*

Попри твердження Остапа Сікорського про ймовірну смерть Богдана Юрчука, хлопець офіційно вважається зниклим безвісти. Поліція оголосила його в розшук, але поки що безрезультатно.

Днями його батькові запропонували продати квартиру № 32, що за документами належала його синові. Така собі Марина Ріверна, літня жінка, яка першою прибігла на галас у дворі після нещастя з Ланою, повідомила, що її син з родиною шукають нове житло. От вона, мовляв, і подумала, що непогано було б їм мешкати поруч, та ще й у більш-менш обжитій квартирі. З огляду на трагедію, що сталася в цій квартирі, вона запропонувала скромну суму і дуже просила ввійти в її положення, однак подружжя Юрчуків відмовилось.

Вони ще не втратили надій на те, що їх син обов’язково повернеться.

*

Незадовго до початку розшуків Богдана на пустирі неподалік від житлового комплексу «Зірка» кілька нетверезих безхатьків знайшли небіжчика. Це був високий міцний молодик років двадцяти п’яти, одягнутий у світлу футболку й спортивні штани. Причиною смерті стали кілька ножових поранень у поперек. Убивця, вочевидь, підкрався до хлопця ззаду, а потім відтягнув тіло туди, де його виявили.

Злякавшись, що їх можуть запідозрити у вбивстві з метою пограбування, захмелілі покидьки не знайшли кращого виходу, як спалити труп просто тут, на смітнику, бо якщо немає тіла, то немає й слідства. Оскільки закривавлений одяг не мав жодної цінності, небіжчика навіть не роздягли. Тільки один з безхатьків зняв із нього білі, ношені, але цілком годящі для подальшої експлуатації кросівки фірми «Адідас».

*

Дара Ковалевська цілими днями сидить і дивиться у вікно, що виходить на дорогу. За документами дівчина в академічній відпустці, але якщо «не для протоколу», то батьки забрали доньку з університету, цілком розуміючи, що вона, швидше за все, туди вже не повернеться.

Дара не виходить надвір і майже ніколи не залишає свою спальню. Вона намалювала на дверях позначку «217» і чекає на Богдана. Той має прийти, як тільки владнає всі справи. Так само вона чекає зустрічі з друзями, які от-от повернуться до гуртожитку з безліччю веселих історій про те, як провели літо, де бували і що бачили.