Йорн Лієр Горст Потайна кімната

Йорн Лієр Горст

Потайна кімната

1

1

За три хвилини десята година ранку, 18 серпня.

Вільяма Вістінґа провели до великого офісу. Він собі уявляв його зовсім інакше: масивні меблі, червоне дерево, шкіряна оббивка. Насправді кабінет був обставлений дуже просто й практично. Тут домінував письмовий стіл з високими штабелями тек із документами. Стілець з потертими побічницями. Навколо комп’ютерного монітора — різного розміру родинні фото в рамках.

Та сама жінка, що зустріла його в приймальні, завела в кабінет, розставила на столику перед невеликим диваном філіжанки, склянки, карафку з водою й кавник.

Вістінґ визирав у вікно, доки вона поралася. Сонце вже високо підбилося на небі. Вулиця Карла Югана дедалі більше заповнювалася людьми.

Жінка з приймальні кивнула, усміхнулася і вийшла з кабінету, тримаючи порожню тацю перед грудьми.

Менш ніж дві години тому його запросили на аудієнцію. Раніше він ніколи не зустрічався з генеральним прокурором особисто. Слухав на одному семінарі його доповідь про якість слідчої роботи, але ніколи не знайомився і не вів розмов.

Юган Улав Люнґ був кремезним і високим на зріст. Сивий, з квадратовим обличчям. Зморшки й крижано-блакитні очі надавали йому суворого вигляду.

— Сідайте, будь ласка, — запросив він жестом.

Вістінґ сів на диванчик під стіною.

— Кави?