— Так, дякую.

Генпрокурор налив каву у філіжанку. Рука тремтіла, але не від хвилювання; то було якесь старече тремтіння. Юган Улав Люнґ був старший за Вістінґа на десять років. Прослужив у прокуратурі двадцять один рік. У час, коли всі відомі поліцейські структури піддавалися змінам та реформам, Люнґ, здавалося, репрезентував щось одвічно надійне й постійне. Він був не з тих, хто відразу міняв курс на пораду консультантів, котрі хотіли б провадити публічну діяльність за правилами ведення бізнесу.

— Дякую, що ви відразу змогли прийти, — сказав генпрокурор.

Вістінґ взяв філіжанку з кавою, кивнув. Він не знав, навіщо його покликали, але відчував, що йтиметься про якусь дуже делікатну інформацію.

Генпрокурор налив у склянку води, відпив ковток, так ніби йому треба було прочистити горло.

— Бернгард Клаусен помер на вихідних, — почав він.

Десь у животі Вістінґа зрушився з місця камінь тривоги й поганого передчуття. Бернгард Клаусен був колишнім політиком норвезького парламенту Стуртинґу від Робітничої партії, який займав міністерські посади в різних урядах. Вийшовши на пенсію, більшу частину теплої і світлої пори року він проводив у Ставерні. У п’ятницю йому стало погано в одному з ресторанів на узбережжі. Його забрала швидка. А в суботу офіс партії офіційно повідомив про його смерть у віці 68 років.

— Сказали: зупинка серця, — прокоментував Вістінґ. — Є підстави підозрювати щось інше?

Генпрокурор спроквола похитав головою.

— У шпиталі в нього стався другий інфаркт. По обіді проведуть рутинний медичний розтин, але все свідчить про природну смерть.

Вістінґ сидів з філіжанкою кави в руці, чекаючи на продовження.

— Учора ввечері мені зателефонував секретар партії, — вів далі генпрокурор. — Він був у шпиталі на момент смерті Клаусена.

Йшлося про Вальтера Крума.

— Після загибелі сина у Клаусена зовсім не залишилося близьких родичів. Вальтер Крум подбав про особисті речі. Серед них знайшовся і ключ від літнього будинку в Ставерні.

Вістінґ знав, де розташована дача. Коли Клаусен іще перебував на посаді міністра закордонних справ, вона була в охоронному списку поліції. Будинок стояв на самому краю дачного ареалу в підніжжі Джмелиної гори, і звідти, насправді, було ближче до Гельґеруа, ніж до Ставерна.

— Він поїхав учора до маєтку — перевірити, чи замкнені двері й зачинені вікна, глянути, чи не завалялись якісь папери, дотичні до партійної діяльності. Хоч Клаусен і пенсіонер, проте належав до групи радників партійного керівництва.

Вістінґ випростав спину.

— І що він знайшов?

— Дача — старий, просторий дім, — розповідав генпрокурор, ніби навмисне розтягуючи час, перш ніж дійти до суті справи. — Його ще в 50-х роках збудував тесть Клаусена. Потім Бернгард Клаусен допомагав його розширяти. Ви ж знаєте, перш ніж повністю присвятити себе політиці, він працював теслею та арматурником.