— Певно, — підтвердив Харрі.

Тронн усміхнувся ще ширше, затулив очі долонею й подивився на небо:

— Схоже, хмари обложні. Чим можу служити?

— Тим, що вирушиш із нами до Управління.

— До Управління? — Він з подивом глянув на них. Тобто спробував зобразити подив. Аж надто театрально він витріщив

очі, та і в голосі прозвучали удавані нотки, чого ніколи не траплялося під час їхніх попередніх бесід. Тон був перебільшено низький, а в кінці раптом різко підвищився: «Управління?». Харрі відчув, що волосся в нього на потилиці заворушилося.

— І негайно, — сказала Беате.

— Саме так, — Тронн кивнув, неначе щойно до нього дійшла якась думка. — Ясна річ, — він попрямував до лавки, де з-під сірого плаща виглядало декілька тенісних ракеток. Підошви його кросівок шаруділи по корту.

— Він себе не контролює, — прошепотіла Беате. — Я надіну на нього наручники.

— Не… — почав було Харрі й схопив її за руку, але вона вже відчинила дверці в огорожі та ступила на корт. Час ніби рапто во розширився,роздувся,точно повітряна подушка автомобіля, і притиснув Харрі до землі так, що він і поворушитися не міг. Крізь сітку він бачив, як Беате схопила пристебнуті до пояса наручники. Він чув шелестіння кросівок Тронна по корту. Тронн ішов дрібними кроками, немов астронавт. Харрі мимоволі засу нув руку в наплічну кобуру під курткою.

— Гретте,я жалкую… — встигла вимовити Беате, коли Тропи підійшов до лавки і просунув руку під сірий плащ. Час раптоио задихав, зіщулюючись і розширюючись в єдиному русі. Харрі обхопив рукоять пістолета, але він знав, що мине ціла вічність, перш ніж він дістане зброю, зарядить її, зніме із запобіжника і прицілиться. Під піднесеною рукою Беате промайнув відбитий сонячний промінь.

— Я також, — сказав Тронн і притиснув до плеча оливково-зелену з воронованою вставкою гвинтівку АС-З. Беате відсахнулася.

— Красунечко, — тихо мовив Тронн, — якщо хочеш прожити ще декілька секунд, стій спокійно і не рипайся.

— Ми помилилися, — Харрі відірвав погляд від пейзажу за вікном і повернувся лицем до присутніх. — Лев не вбивав Стіне Гретте. Її вбив власний чоловік, Тронн Гретте.

Начальник Управління кримінальної поліції та Іварссон припинили бесіду, Мьоллер випростався на стільці, Халворсен перестав записувати, і навіть із лиця Вебера сповзла нудьгуюча маска.

Тривале мовчання нарешті перервав Мьоллер:

— Цей бухгалтер?

Харрі кивнув у бік недовірливих колег, які дивилися на нього.

— Але це неможливо, — мовив Вебер. — У нас запис із «Се-вен-елевен», у нас відбитки пальців на пляшці з-під коли, загалом ніяких сумнівів, що злочинець Лев Гретте, немає.