Аудгільд Сульберґ Хто проти суперкрутих
Аудгільд Сульберґ
Хто проти суперкрутих
Рідні душі трапляються частіше, ніж я звикла собі гадати.
І це просто чудово бачити, що їх у світі так багато.
Дурепа набита
Дурепа набита
— Агов, ти що, образилася?!
Голос Теї розітнув тишу в класі.
Я низько схилилася над партою. Очі за скельцями окулярів дуже пекли.
— Соррі, дурепо! — крикнула Тея. — Якщо правда вуха ріже, то це твої проблеми, не наші!
Роня і Ширін зайшлися глузливим реготом, я навіть очі не встигла зажмурити.
Отакі вони завжди. Гигочуть і потішаються, що б не сказала Тея.
Ненавиджу оте гиготіння. Воно — як зашморг на шиї.
Суспільствознавство я теж ненавиджу. Після того як улітку Буділь гепнулася на веранді обличчям додолу й вивернула собі шию, вона вже не може бути нормальною учителицею. Каже нам обговорювати в групах матеріал уроку, а сама тим часом ховається за кафедрою і читає журнал «Телегід». Можна подумати, що Буділь до того ж глуха, бо ніколи й не писне, коли Тея своїми гламурними подружками вчиняє гармидер на уроці. Я чую хіба лиш її зітхання і шелест сторінок.
— Не зважай на них, — сказав Нільс.
Ми завжди працюємо з ним в одній групі.
— Те, що Тея прозиває тебе