Светлый фон
Я б дуже хотіла, дорога тета, щоб Ви не сердилися на мене — бо Ви єдина, хто в мене є в світі, бо з Аскольдом, хоч він і мій брат, мене мало що поєднує. Я просто не могла залишити Київ, поки не з'ясувалася ситуація з генералом Гайдуком. Я його дуже кохаю, він врятував мені життя, я пережила з ним такі хвилини щастя, що, здавалося, забула свої страждання на базі Менсфілд... Але коли генерал Гайдук був заарештований, я з жахом уявила подібність ситуацій, — маю на увазі історію Діка Стоуна — і подумала, що наді мною висить якесь прокляття: можливо, я приношу тим, кого кохаю, нещастя... Слава Богу, генерал Гайдук вже на свободі, хоч і в небезпеці. Ти не уявляєш, тета, що робиться в цій країні: обидва телевізійні канали, що перебувають під контролем уряду, вдень і вночі оббріхують генерала Гайдука, не забуваючи при цьому і мене. Наші дипломати розповідають, що в усьому місті висять портрети Гайдука «WANTED», з обіцянкою сплатити 1 млн. глобо тому, хто його здасть. По телебаченню показували якогось старого діда, який ніби допоміг утекти генералу (його теж розшукують). Взагалі, тутешні власті наче сказилися після втечі Гайдука. Кажуть, що ряд осіб, підозрюваних у сприянні втечі, заарештовано.

Після того, як утік Гайдук, а я відмовилась виїхати до Вашінгтона, ставлення до мене різко змінилося. Посол О'Салліван кілька разів мав зі мною дуже неприємні розмови, погрожуючи насильною депортацією. Він посилив охорону моєї кімнати і заборонив прогулянки парком, мотивуючи тим, що снайпери ДерВару можуть мене вбити. Більше того, мені стало відомо, що слідство по моїй «марсіанській» справі можуть відновити, і що до Посольства ось-ось має приїхати майор Вільям Кроуфорд («Білл — м'ясник»), щоб «попрацювати» зі мною. Я краще загину, ніж піддамся цьому мерзотнику...

Після того, як утік Гайдук, а я відмовилась виїхати до Вашінгтона, ставлення до мене різко змінилося. Посол О'Салліван кілька разів мав зі мною дуже неприємні розмови, погрожуючи насильною депортацією. Він посилив охорону моєї кімнати і заборонив прогулянки парком, мотивуючи тим, що снайпери ДерВару можуть мене вбити. Більше того, мені стало відомо, що слідство по моїй «марсіанській» справі можуть відновити, і що до Посольства ось-ось має приїхати майор Вільям Кроуфорд («Білл — м'ясник»), щоб «попрацювати» зі мною. Я краще загину, ніж піддамся цьому мерзотнику...

Але хочеться думати про приємне. Гайдук на волі, і одна думка про це робить мене щасливою. Часто у своїх снах і мареннях я бачу Вашінгтон восени, коли багряніє «індіанське літо». Пам'ятаєте, тето, як ходили ми з Вами до Кафедрального собору на Вісконсин-авеню, як любили прогулюватися по Bishop Herb Garden, сидіти в кам'яній альтанці, милуючись рожевим цвітом магнолій. Чи пам'ятаєте, тето, статую блудного сина, якого обіймає батько? Інколи я почуваюся блудною донькою, що хоче повернутися до Ваших обійм. Я згадую вічнозелені кущі box-wood і той Life-oak — дуб з маленьким листям, під яким ми любили з Вами сидіти.