У п'ятому ряду партеру, де сиділи відомі конституціалісти, правознавці та юристи, одразу розпочалися суперечки щодо визначення місця Клинкевича у владній системі України.

Край суперечкам поклав голос Швайки:

— До слова запрошується Дев'ятнадцятий президент Києво-Дніпровської держави, Лідер народів території Україна, Великий Магістр церкви Христової Смерті, Його Величність Вітольд-Ярополк Клинкевич!

До оздобленої золотом трибуни легкою спортивною ходою наблизився новий лідер країни й уважно глянув на прозорі екрани-суфлери — чи є на них текст інавгураційної промови, написаної особисто ним, Вітольдом Клинкевичем, невдовзі після вбивства гетьмана Махуна. Ніякому Никифору Саливону з його сопливою сентиментальною риторикою не можна було доручити цю історичну справу. Текст був схвалений самим Князем.

— Вітаю народи Києво-Дніпровської Держави зі святом демократії і свободи.

Клакери з задніх рядів партеру привітали цю заяву гучною овацією, вигуками «Слава!»

— Як верховний головнокомандувач, вітаю доблесні збройні сили та сили правопорядку з новим етапом внутрішньої консолідації та зміцнення обороноспроможності країни!

Тепер чорно-синьо-зелено-коричневі шеренги військових і жандармських начальників бурхливо відреагували на ці слова.

— Вітаю всіх одновірців і єдинодумців, всіх братів і сестер церкви Христової Смерті, які молилися за мене, звертаючись до всемогутньої Темної Енергії, що править світом, аби дарувала мені перемогу!

Він приклав долоню правої руки до чола й витримав хвилину мовчання, після чого продовжив:

— Але доволі тішитися перемогами народовладдя і рожевими ілюзіями благополуччя, які розцвіли пишним цвітом за попереднього керівництва. Треба відверто визнати, що політика попереднього керівництва поставила країну на край прірви. Соціальна демагогія, популізм, пустопорожні обіцянки, лицемірство у внутрішній і зовнішній політиці призвели до нестабільності в державі й різкого падіння її міжнародного авторитету. Слід визнати, — тут голос Клинкевича наблизився до драматичних модуляцій голосу Швайки, — що спроба створення Української військово-козацької федеративної держави повністю провалилася, а сам проект виявився архаїчним і не відповідає реаліям XXI століття. Військові адміністрації виявилися неспроможними ефективно управляти цивільним суспільством і перетворилися на розплідники корупції та кумівства. Зростає потенціал зневіри народу до держави та її лідерів.

Гайдук не вірив своїм вухам: це були ЙОГО слова з таємної «Доповідної записки», підготовленої для гетьмана Махуна у червні. Гетьман, повертаючи «Доповідну», поклявся, що, крім нього, ніхто не читав цього тексту.