Для розробки операції «Тамерлан», детальна робота над якою почалася в квітні 2077 p., Мохамад-бек підібрав найталановитіших офіцерів, серед яких були генерали з колишнього Генерального штабу збройних сил Росії, німецькі викладачі з Пруської вищої школи геополітики, пакистанські, іранські, турецькі бойові офіцери. При штабі Мохамад-бека було створено міжнародне управління розвідки (МУР), при якому працював потужний науково-дослідний центр з вивчення України — як першої мішені в операції «Тамерлан». Детально аналізувалася історія України, особливо причини розпаду Київської Русі, поразки козацьких повстань та провалів у побудові міцної державності (strong statehood failures). Іншим напрямом досліджень було вивчення сучасного державно-політичного життя України, особливо його вразливих і слабких місць. І третій, не менш важливий аспект досліджень — психологічні особливості українців, такі риси як продажність, зрадництво, неспроможність до об'єднання, відсутність твердих національно-державних переконань. Керував цим центром російський кадровий розвідник, спеціаліст по Україні полковник Корнілов-Кисельов (шифроване ім'я — КаКа), якій перейшов на бік Орди після подій 2076 р. і передав новим господарям багаті архіви російських спецслужб, які упродовж століть розробляли Україну.

Перший етап операції «Тамерлан» передбачав шість напрямів введення військ і нанесення ударів у разі опору:

1. Орел — Желєзноводськ — Глухів — Бахмач — Ніжин — Бровари — Київ;

2. Бєлгород — Харків — Полтава — Черкаси;

3. Міллерово — Луганськ — Донецьк — Дніпропетровськ;

4. Каменськ — Шахтинськ — Краснодон — Макіївка — Донецьк;

5. Джанкой — Мелітополь — Запоріжжя;

6. Перекопськ — Армянськ — Херсон — Миколаїв — Одеса.

Війська Чорної Орди у складі чотирьох ударних армій, до сорока процентів особового складу яких становили росіяни, поставлені під жорсткий контроль ісламських комісарів і контррозвідників, спочатку були сконцентровані в районі Сталінграда, а починаючи з червня поступово передислоковані до Калача-на-Дону, звідти чотирма групами — на стартові позиції. Перекидання військ велося в умовах найжорсткішої таємності, з використанням автопоїздів Фрідмана, що завозили в Чорну Орду озброєння з України, а назад, щоб не гнати порожняк, підвозили до кордонів України ординців, що дозволяло Фрідману отримувати подвійний зиск. Дві наступальні групи — на Одесу і Запоріжжя — формувалися в Криму, який, формально ще належачи Україні, двічі проголошував приєднання до Росії, але фактично перебував в руках Туреччини, яка підтримувала кримськотатарську державу зі столицею в Бахчисараї. Туреччина організувала поромну переправу військ і зброї на півострів під приводом літнього відпочинку молоді на братній татарській землі.