Двоє хлопців зовні становили цілковиту протилежність один одному. Перший був рудий, з грубими рисами обличчя, рясно вкритого ластовинням, високий на зріст, міцної статури. Другий — невисокий тендітний блондин з ясно-синіми очима й по-дівочому вродливим лицем. Він здавався набагато молодшим за свого рудого товариша, хоча насправді усім їм було по чотирнадцять років. Що ж до дівчини, то нічим особливим вона не вирізнялася — худорлява кароока шатенка, досить симпатична, але не така гарна, як менший з хлопців.

Я вже збирався заговорити до них, коли ввімкнувся інтерком і пролунав голос Краснової:

— Кеп, диспетчерська дала дозвіл на зліт.

— От і добре, — сказав я. — Поїхали.

— Прийнято. Починаю руління. Ґравікомпенсатори задіяні.

Я відчув, як крісло піді мною трохи просіло, а тіло налилося додатковою вагою — Краснова ввімкнула на борту шатла штучну ґравітацію і довела її рівень до стандартної одиниці. Новачки відреаґували на це нормально: всі троє були родом з Землі, а в шкільному гуртожитку для землян і вихідців з зоряних колоній підтримувалася земна сила тяжіння, щоб учні не відвикали від нормальної ґравітації (а з уроджених марсіан комплектувалися окремі екіпажі).

В салоні почулося слабке гудіння від запущених термоядерних двигунів — звукоізоляція ніколи не буває ідеальною. Ми четверо повернулися до найближчого ілюмінатора. Шатл залишив стоянку і по рулівній доріжці виїхав на злітну смугу. Після короткого розгону машина здійнялася в небо і стала стрімко набирати висоту. В принципі, ми могли б злетіти й на антиґравах, проте Краснова, як і кожен пілот, полюбляла реактивну тягу й користувалася нею за першої-ліпшої нагоди.

— Приблизно через півгодини прибудемо на орбітальну станцію і звідти перейдемо на наш корабель, — сказав я новачкам. — Там, як і належить, представлю вас екіпажеві. А поки познайоммося. Я капітан третього ранґу Мальстром, командир міжзоряного транспорту „Кардіф”, на якому ви будете служити. Маю надію, ми непогано спрацюємося. — Я зробив коротку паузу й подивився на дівчину. — Тепер твоя черга.

Вона миттю схопилася, мов підкинута пружиною, і заторохкотіла:

— Кадет Хаґрівз, сер! Основна спеціальність — пілотування й навіґація. Додаткові спеціальності — інформатика та зв’язок, системи гіпердрайву. Знання мов: вільне володіння — анґлійська, іспанська; зі словником — німецька, портуґальська, італійська.

Я поморщився.

— Заради Бога, сідай! Не стрибай, як кенґуру. — Дівчина збентежено присіла, і я, вже м’якшим тоном, запитав: — То як тебе звати?

— Кадет Хаґрівз, сер. Марша Хаґрівз.