Його приголомшені пасажири лежали під задньою стіною кабіни і вслухалися в голоси, які звучали з гучномовців монітора.

— Чудово, дев’ятий канал ввімкнено, — сказав голос, — перевірка п’ятнадцятого каналу…

Кабіну корабля знову вщерть наповнило громоподібне торохтіння.

— Канал п’ятнадцятий у порядку, — відповів інший голос.

Втрутився третій голос.

— Чорний демонстраційний корабель зайняв вихідну позицію, — сказав він, — і виглядає він непогано. Уявляю собі, як красиво він занурюватиметься у сонце. Комп’ютер сцени на зв’язку?

Обізвався голос комп’ютера.

— На зв’язку, — сказав він.

— Візьми чорний корабель під свій контроль.

— Для чорного корабля запрограмована траєкторія на резервному комп’ютері.

— Перевірка двадцятого каналу.

Зафод підхопився на ноги, кинувся через кабіну і встиг вимкнути частоти на субефірному приймачі, перш ніж по них вдарив наступний голово-дробильний грім. Він стояв біля панелі і тремтів усім тілом.

— Що означає, — тихим, наляканим голосом запитала Тріліан, — занурюватися в Сонце?

— Це означає, — підказав Марвін, — що цей корабель повинен упасти на Сонце. Сонце… падати… Це ж так просто зрозуміти. А на що ви сподівалися, коли викрадали демонстраційний корабель Хотблека Дезіато?

— Звідкіля ти знаєш, — запитав Зафод тоном, від якого б перемерзли і снігові ящірки з Веги, — що це демонстраційний корабель Хотблека Дезіато?

— Дуже просто, — відповів Марвін, — це ж я ставив його на стоянку.

— То чому… ти… нічого… нам не сказав!

— Ви ж говорили, що вам потрібні пригоди і розваги, і карколомні витівки.

— Це жахливо, — зовсім без потреби сказав Артур посеред тиші, яка запанувала в кабіні.

— То ж то й воно, я ж вам говорив, — підтвердив Марвін.