— За недоречне використання слова «Бельгія» в серйозному кіносценарії. Це дуже престижна премія.
— За недоречне використання якого слова? — перепитав Артур, намагаючись утримати свій мозок у рівновазі.
— Бельгія, — сказала дівчина. — У мене язик не повертається вимовляти це слово.
— Бельгія? — вигукнув Артур.
Мимо дибав напідпитку семипалий лінивець. Почувши слово, він вирячив свої очиці, відсахнувся і наступив птеродактилю з затуманеними оченятами на лапу, з урази той аж каркнув.
— Ми говоримо, — почав Артур, — про рівнинну країну з усіма її міжнародними штаб-квартирами та туманами?
— Про що ви говорите? — здивувалася дівчина.
— Про Бельгію, — відказав Артур.
— Раааааарррччччч! — захрипів птеродактиль.
— Гррууууурррргххх, — згодився семипалий лінивець.
— Мабуть, вони мають на увазі порт в Остенде для суден на повітряній подушці, — промимрив Артур. Він знов обернувся до дівчини.
— А вам траплялося бувати в Бельгії? — бадьоро спитав він, і вона ледь не врізала йому ляпаса.
— Гадаю, — сказала вона, стримуючи свій гнів, — що ви маєте приберегти такі слова для спілкування з певними артистичними колами.
— Ви говорите зі мною так, ніби я сказав щось украй непристойне.
— Саме таке ви й сказали.
Звичайно, в сьогоденній Галактиці майже не залишилось висловів, що вважалися б непристойними. Багато слів та виразів, які ще якихось там п’ятдесят років тому здавалися настільки неприйнятними, що коли їх хтось вживав на людях, то його, порушника цього табу, виключали з пристойного товариства, бувало, й пристрілювали, то тепер такі слова сприймаються як повноцінні та змістовні, а на тих, що ними користуються щодень у розмовах та письмово, дивляться як на цілком сучасних, розкутих, незакомплексованих особистостей.
Наприклад, коли в останньому зверненні до нації міністр фінансів Все-королівської маєтності планети Узварбиз’їв зібрався з духом і сказав, що, дякуючи то цьому, то тому, а ще тому факту, що протягом певного часу ніхто на планеті не варив ніякої страви, схоже на те, що їх улюблений король врізав дуба, а переважна більшість населення ось уже більше трьох років як насолоджується відпусткою, народне господарство планети, як він насмілився назвати, «попало в копирдяйську ситуацію», всі були настільки тим потішені, що він зміг спокійно вийти з залу засідань і заявити, що вони не помітили однієї незначної дрібнички: за єдину ніч їхня п’ятитисячорічна цивілізація йокнулась.
Та навіть не дивлячись на те, що такі слова, як «копирдяй», «ракло» та «пилодром» повністю прийнятні і загальновживані, одне слово перебуває під суворою забороною. Поняття, яке воно несе в собі, настільки відразне, що в усіх куточках Галактики його категорично заборонили друкувати або вимовляти в радіо-телевисиланнях, опріч як у серйозних кіносценаріях. Та є на світі, чи то пак