Кубик був прорізаний глибокими жолобами: трьома подовжніми і двома поперечними, певно призначеними для Троїстого Ключа.

Роботи підступили до замка, вставили в жолоби ключ і відступили. Кубик сам собою повернувся, і простір став мінятися.

Коли космос став розтискатися, глядачам від болю аж очі полізли на лоба. Вони витріщилися на сліпуче сонце, яке, мов поплавок, виринуло там, де буквально мить тому назад не було навіть порожнечі. Промайнула секунда, може, дві, перш ніж вони достатньо усвідомили, що трапилося, і машинально затулили свої перелякані та засліплені очі руками. Та за цей час вони встигли помітити якусь манюсіньку крапочку, що проповзала по зіниці ока того сонця.

Відсахнувшись, вони почули несподіваний пронизливий клич роботів.

— Кріккіт! Кріккіт! Кріккіт! Кріккіт!

Від того крику у мандрівників захолола кров. То був металевий, то був холодний, то був механічно-зловісний клич.

Був у ньому і тріумф.

Вони були так ошелешені цими двома чуттєвими шоками, що мало не проґавили другу історичну подію.

Зафод Біблброкс, єдиний гуманоїд в історії, що вцілів після того, як був упритул розстріляний кріккітянськими роботами, вискочив з кріккітянського крейсера, розмахуючи автоматом.

— Все гаразд, — горлав він, — на даний момент ситуація під цілковитим контролем.

Одинокий робот, що вартував біля люка крейсера, мовчки розмахнувся бойовим кийком і поєднав його з потилицею лівої голови Зафода.

— Хто це мене, метеорит тобі в сопло? — сказала його ліва голова і, мов напхана соломою, звісилася на груди.

Його права голова пильно вдивлялася в середній план краєвиду.

— Хто там що зробив? — спитала вона. Кийок поєднався з потилицею правої голови.

Зафод встиг окинути оком довжину своєї тіні та зауважити її дивні обриси.

За кілька секунд основна історична подія звершилася. Декількома чергами роботи розтрощили Замок навіки. Він розколовся і оплавився, і всі його механічні тельбухи вивернулися назовні, а роботи похмуро, — навіть здавалося, у сумному настрої помарширували до свого крейсера, а той, видавши своє «Фу!» — помчав геть.

Трилліан та Форд стрімголов побігли вниз по крутому схилу до темного, нерухомого тіла Зафода Біблброкса.

РОЗДІЛ 26

РОЗДІЛ 26