Арес 2 зробив те саме, тільки на іншій ділянці Марса. Вони отримали міцний потиск руки і гаряче горня кави, коли дістались додому.

Арес 3. Ну… Це моя місія. Тільки… вона по суті не моя.

Головною була Капітан Ллюїс. Я був лише членом її команди. Насправді, я був найменш важливим членом команди. Я прийняв би командування місією лише якби нікого більше не лишилось.

І знаєте що? Тепер я командир.

Цікаво чи знайдуть цей журнал перш ніж решта команди помре від старості? Припускаю, що вони безпечно повернуться на Землю. Друзі, якщо ви читаєте це, знайте - це не ваша провина. Ви робили, що мали робити. На вашому місці я зробив би те саме. Я не звинувачую вас і радий, що ви вижили.

Гадаю, маю пояснити як влаштовані марсіанські місії, на випадок якщо це читатиме пересічна людина. Ми дістались до орбіти звичним шляхом, долетіли типовим кораблем до Гермесу. Всі місії Арес використовують Гермес на шляху до і з Марса. Він дуже великий і багато коштує, то ж НАСА збудувало лише один.

Після того як ми опинились на Гермесі, чотири додаткові безпілотні місії доправили нам паливо та інше забезпечення, а ми тим часом готувались до нашої подорожі. Коли усе було готове, ми вирушили до Марса. Але не дуже швидко. Дні спалення важного хімічного пального і низько-енергетичні транс-марсіянські орбіти залишились у минулому.

Гермес рухається за допомогою іонних двигунів. Вони дуже швидко виштовхують аргон позаду корабля щоб досягти мізерного значення прискорення. Річ у тому, що це не вимагає великої маси реагенту, то ж не багато аргону ( і ядерний реактор для живлення системи) дозволяють нам прискорюватись протягом усього шляху туди. Ви б не повірили якої швидкості можна досягти з невеликим прискоренням за довгий час.

Я міг би порозважати вас чудовими історіями про те, як весело нам було впродовж подорожі, та не буду. Було справді весело, та я нині не в гуморі для цих спогадів. Досить просто зауважити, що ми дістались Марса через 124 дні і не повбивали один одного.

Відтак ми взяли МСЧ (марсіянський спусковий човен) і рушили на поверхню. МСЧ - це просто велика бляшанка з кількома невеличкими рушіями і парашутами. Його єдина задача - доправити шістьох людей з орбіти Марса на його поверхню не вбивши жодної з них.

І тут починається справжня штука у дослідженні Марса: мати усе манаття, що нам потрібне, до самої нашої появи там.

У цілому 14 безпілотних місій привезли все, що могло б нам знадобитись при роботі на поверхні. Вони намагались якнайточніше примарсити усе забезпечення на одній ділянці і зробили це досить добре. Забезпечення вельми менш ламке ніж люди, і ним можна добряче гупати об ґрунт. Але воно любить сильно розлітатись навсібіч.