— Усе, нічого не тече! — з ванної вийшов невисокий юнак з валізою в руці. Йому назустріч вибіг тато, стурбовано потираючи бороду.

— Дякуємо! А за ваші послуги… ну, за ремонт труб… і кранів… — він замешкався, витягаючи з кишені гаманець.

— Ні, які гроші? Це ж моя робота! Бувайте здорові! — заусміхався юнак і, пройшовши повз Дзвінку, зник за вхідними дверима.

— У нас тепер новий сантехнік! — повідомив тато. — Робить зараз плановий обхід. Вперше до нас приходить сантехнік, якого ми не викликали! Може, щось у цій державі й налагодиться!

Дівчинка глянула на підлогу. Там чітко проступали мокрі сліди відвідувача. Мабуть, намочив взуття, ремонтуючи.

Пообідавши, Дзвінка сіла біля вікна почитати книжку. Її увагу привернула постать на вулиці.

Новий сантехнік. Він швидко йшов у напрямку скверика з платанами й форзиціями. Все було, начебто, звично: молодий чоловік іде після роботи додому їхньою вулицею. Але одна річ не вкладалася в цю звичну картину: він і тепер залишав по собі вологі відбитки підошов. За ним дріботіла ще одна постать, пильно вдивляючись у хідник: це був Дмитрик.

Коли дівчина вибігла на вулицю, хідник спорожнів. Але гілки форзиції у скверику ще тремтіли, наче хтось їх щойно зачепив. Невже вони пішли до озера? Сантехнік аж ніяк не міг там жити! А Дмитрикові забрідати самому в такі глухі закапелки просто небезпечно! З його вмінням падати!

Джмеленя швидким кроком дійшла до діри в паркані та пролізла крізь неї в покинутий парк. Тут усе було тихо та спокійно. Постоявши хвилинку, вона почула приглушені сплески. Дмитрик заліз у озеро! Бігом, зупинити його, адже він плаває, як пательня!

Дівчинка кинулася стежиною до затоки з вербами, вибігла на берег і завмерла між лопухами, побачивши сантехніка! Юнак, хлюпаючи ногами по воді, зайшов стежкою до шафи, відчинив дверцята, зняв куртку й комбінезон і повісив їх на вішак. Під ними виявився гумовий костюм. Витягнувши корок із цього костюма, хлопець спустив із нього воду, зняв і заховав усю дивну уніформу в шафу, залишившись у кумедній мокрій піжамі з рибками. Роззирнувшись, він швидко пішов у озеро. Ось вода йому вже по пояс, ось по груди, по шию, по ніс, пішли бульбашки — і сантехнік повністю зник під водою.

— Що він робить? — приголомшено запитав Дмитрик десь збоку від Дзвінки. Виявляється, той також спостерігав за зануренням сантехніка.

— Що ти тут робиш? — вражено прошепотіла Дзвінка.

— Шпигую за дивним сантехніком. Зараз працюю під прикриттям!

— Яким прикриттям?

— Під прикриттям лопухів. Ти бачила цього хлопця так само, як і я?