У бібліотеці, старій «Ленінці», Павло відчув на мить полегшення. Безтурботною юністю повіяло на нього тут, від цих безмежно дорогих і знайомих коридорів, залів, кабінетів. Павло попрямував до свого столика. На ньому лежали пожовклі від часу підшивки старих газет. Павло замовив їх по телефону відразу після розмови з Бурмаковим.

Гіпотеза про космічних гостей Землі хвилювала колись багатьох учених і дослідників, навколо неї точилися гарячі дискусії. А потім поступово про неї забули. Мабуть, подібне видалося неймовірним навіть найнаполегливішим її прихильникам. Бурмаков же порадив Павлу ще раз перечитати все, що друкувалося з цієї проблеми, і висловити свою думку.

Павло не зовсім ясно уявляв, навіщо це знадобилося Бурмакову. Можливо, гіпотеза мала якесь відношення до майбутнього польоту, про маршрут якого Павло ще не знав?

Він почав читати. Давня суперечка учених несподівано захопила його. Павло відчув, що його симпатії все більше й більше схиляються на бік тих, хто, можливо, іноді й помилявся, але мислив сміливо.

Гостей з космосу на Землі не було, говорила наука. Здавалося б, все зрозуміло. А Павло не міг з цим погодитися, як не погоджувалися ті, хто подав ідею. Чому? Швидше за все, тому, що не хотілося визнати людину Землі самотньою серед безлічі мертвих світів, залишити її без надії зустріти колись побратима по розуму.

Павло перегортав газетні сторінки, вів уявну суперечку зі своїми супротивниками. Несподівано чиїсь м’які і теплі пальці ніжно прикрили його очі. Він обережно відвів руки, озирнувся і побачив Валю.

Валя нахилилася до столу, прочитала назву статті.

— Павлику! Ти і фантастика? Дивно!..

Павло трохи розгубився:

— Набридли формули, ось і потягнуло до фантастики.

— А я потягну тебе зараз на стадіон. Досить мізки сушити.

Літак відлітав завтра удень, квиток у Павла лежав в кишені. Вільний час був. І Павло погодився. Тільки попросив бібліотекаря не відносити в сховище підшивки. Дещо потрібно було ще дочитати.

На вулиці він ніби між іншим сказав:

— Завтра лечу до Москви, о чотирнадцятій двадцять.

Два дні тому вони домовилися цей тиждень провести удвох. У Валі якраз заняття були перенесені на другу зміну, а в нього з нагоди екзаменаційної сесії у студентів, яким він читав астрофізику, додалося вільного часу. І раптом сюрприз…

Валя вже знала: якщо Павло сам не розповість що до чого, питати марно. І тому промовчала. У душі ворухнулася образа: все зривається…

Валя спохмурніла, відвернулася. Павло міцніше стиснув її руку. Сказати про майбутній політ він їй поки не міг, просто не мав права.