Та Еріх Кох обрав зовсім несподіваний транспорт: він утік з Рівного уночі на автожирі, що випурхнув з міського стадіону. Налякані наступом Радянської Армії, залишали місто й інші високопоставлені фашистські чиновники. У Рівному з'являлося все більше армійських частин, підрозділів СС, тут і там розташовувалися штаби. З наближенням лінії фронту робота підпілля ускладнилась. Почалися масові арешти, розстріли. Фашисти схопили й стратили Івана Луця, Федора Шкурка, Марію Жарську, політрука Миколу Поцілуєва. Під кулями оунівців полягли Прокіп Кульбенко, Федір Кравчук. Не в змозі схопити керівника підпілля, гітлерівці кинули в ровенську тюрму, а потім розстріляли Терентієвого батька — старого Федора. Жорстока боротьба не припинялась.

Василя Андрійовича Бегму партія теж послала в тил ворога, на окуповану Ровенщину. Він очолив підпільний обком і обласний партизанський штаб. Знаючи, як неймовірно тяжко підпільникам у прифронтовому місті, секретар обкому радив Новакові, не відкладаючи, виводити своїх людей в ліс і там чекати приходу наших військ. Обминувши застави гітлерівців, Ятель пробрався за Горинь, до партизанів. Та тільки за тим, щоб поповнити запас вибухівки. А потім знову повернувся в Рівне.

В одному з будинків, у самому центрі Рівного, німці відкрили їдальню. Там обідали штабники, есесівці, десятки гітлерівських офіцерів, вони приїздили прямо з передової. На другому поверсі цього ж будинку німецькі інтенданти обладнали готель, до також завжди було повно фашистів. Підпільниці Галина Гніденко і Ліза Гельфонд влаштувалися в їдальню офіціантками. Лите таким шляхом можна було здійснити ризиковану операцію.

Вночі в квартирі Галини Гніденко Ятель приступив до діла. У дві бляшанки з-під джему вклав по шість толових шашок, по три протитанкові гранати, додав у кожну бляшанку по кілька гранат Ф-1. Детонаторами мусили служити магнітні міни уповільненої дії з годинниковим механізмом. Очевидно, у напівтьмі Новак переплутав запали. Один чомусь не входив у протитанкову гранату. Ятель хотів вийняти його і замінити на інший. І тут вогневий спалах засліпив його. Десятки дрібних осколків ударили в обличчя, в руки — запал вибухнув. На щастя, не вибухнула граната.

Перебинтований, з обпаленими долонями й обличчям, він закінчив розпочате. Бляшанки із смертоносним начинням Галина і Ліза віднесли вдосвіта в офіцерську їдальню. Новак налаштував годинниковий механізм на 14.00, в цей час приміщення заповнюють гітлерівці на обід.

Міни не підвели. Розкотистий вибух пролунав над містом. Дім, де була німецька їдальня, вихлюпнув з вікон полум'я, шибки, дерев'яні рами й цеглу. Два вершники есесівці, що проїздили мимо, попадали на бруківку разом з кіньми. Згодом з'ясувалося, що від вибуху в залі провалилася у підвал підлога їдальні. Згори на голови гітлерівців упала стеля. Паркет, шматки дощок і цеглу впереміш з офіцерськими мундирами німецькі сапери вигрібали кілька годин із руїн.