Ні про що більше не розпитуючи, гестапівці поспіхом вийшли в коридор. Офіцер на ходу розстебнув кобуру. Будівля, до якої Новак спровадив гестапівців, не мала нічого спільного з фабрикою валянків. Там якісь новоспечені «підприємці» варили із меляси мармелад. У розпорядженні Новака залишалися лічені хвилини. Він вихопив із шухляди дві гранати «лимонки», запхнув у кишеню і швидким кроком попрямував на фабричне подвір'я. На його щастя, біля паркана стояв чийсь велосипед — скочив на нього, виїхав за ворога і щосили натиснув на педалі. Він знав у місті кожен дім, кожну вулицю. Ще підлітком працював у Рівному «тормінатором» — учнем лимаря в майстерні поляка Василевського, де виготовляли сідла та кінську збрую. Потім — комсомол… Партія… Явки і паролі… Слизькі стіни камери одиночки… Нічні допити, гумові палиці, холодний карцер…

Під боком у імперського комісара гауляйтера Еріха Коха, у заповненому гестапівцями, солдатами й офіцерами вермахту місті, розгортала бойову діяльність підпільна комуністична організація, створена Ягелем. Штаб підпілля містився на вулиці Хмільній, у приміщенні фабрики валянків, гребінців та щіток, куди зумів влаштуватися директором Новак. Він і його друзі, комуністи й комсомольці, згуртовували патріотичні ланки на підприємствах, в установах, а також у селах Гощанського, Клеванського, Корецького, Тучинського та інших районів.

Коли гестапівці увірвалися на фабрику з наміром заарештувати Новака, вони й гадки не мали, що він — керівник одного із загонів підпілля. Причиною «візиту» гестапо була випадковість: таємна поліція отримала відомості про те, що сестра Новака допомагала військовополоненим перебиратися в ліс до партизанів. Однак Терентій Федорович розумів: справа не обмежиться розшуками його сестри. Він передбачав, що прийдуть і за ним. Проте не думав, що прийдуть так скоро, і навідався на фабрику востаннє, аби знищити деякі папери. Витримка не зрадила його і тої миті, як побачив на порозі кабінету зловісні постаті в чорних мундирах.

Вислизнувши з рук гестапівців, Ятель щез у лабіринті ровенських вулиць. З фабрикою валянків було покінчено, Новак перейшов на нелегальне становище.

В окупованому Рівному знову зійшлися шляхи давніх товаришів по боротьбі, депутатів Народних зборів у Львові, Терентія Новака, Ольги Солимчук, Федора Кравчука, колишнього політв'язня люблінської фортеці Івана Луця, його мужньої подруги Настки Кудеші, Прокопа Кульбенка, Олександра Гуца. До них приєдналися командири й політпрацівники Червоної Армії — Микола Поцілуєв, Віталій Поплавський, Федір Шкурко, Володимир Соловйов. Ця група складала ядро підпільної організації, законспірований центр, що спрямовував і координував дії бійців невидимого фронту.