Два роки тому його батько — солідний обережний підприємець, який мав частку у бензиновому бізнесі, — дощової ночі на швидкості врізався у бетонну будку автобусної зупинки на трасі Полтава — Кременчук. Олег добре знав, що тато ніколи не їздив так необачно…

Батькові ділові партнери сказали всі належні слова на бучному похороні. А потому повідомили матері, нібито покійний заборгував їм гроші, значно більші за його частку у спільному бізнесі. Проте вони, звісно ж, «дарують» спадкоємцям ті борги. Після похорону ніхто з колишніх татових «бізнес-друзів» більше не спілкувався з осиротілою родиною. Згодом їм переказували, що батькову частку в підприємстві прибрав до рук якийсь чиновний бандит.

Олег із мамою та маленькою хворобливою сестрою опинилися на межі злиднів. Мама пішла працювати куховаркою до їдальні Колісного заводу. Сестру відправили до бабусі, яка мала будиночок у приватному секторі. Олег також мусив шукати заробітку. З дитинства він добре плавав, був міцним та струнким — словом, показним. Тож легко отримав кепсько оплачувану, але нескладну роботу рятувальника на засміченому міському пляжі. А ось із мрією про вступ до Київського університету довелося розпрощатися. Хлопець прагнув стати вченим-біологом, багато разів перемагав на шкільних олімпіадах з біології, хімії та інформатики. Вчителі казали батькам, що в Олега дивовижно розвинені наукова інтуїція та схильність до парадоксального мислення.

Спекотної липневої суботи відпочивальники повиходили на пляж із самого ранку — поспішали зайняти місця у затінку, аби не смажитися цілий день на осонні. Коли надійшло трійко дівчат, вільний затінок лишався тільки біля дощаного вагончика, що правив за приміщення рятувальної станції. Дві були фарбованими білявками, довгоногими, в яскравих купальниках і з таким самим макіяжем. Вони палили цигарки та матюкалися. Говорили голосно, аби Олегові, який сидів поряд на ганку, було зрозуміло, що дівулі — «круті», дорослі, незалежні і досвідчені. Третя — невисока на зріст, доладна, русява і мовчазна — правила товаришкам за предмет жартів та кпинів. Олег так і не збагнув, що ж тримало докупи цю трійцю. Але запам’ятав — дівчину звати Ніна, вона займається гімнастикою та мріє стати фахівцем зі спортивної медицини. Хлопець зловив себе на думці, що йому приємно дивитися на Ніну, хочеться більше знати про неї. Однак підійти і завести розмову йому завадив лемент якоїсь матусі. Жінка кричала, що ніде не може знайти свого малюка. Рятувальник побіг на допомогу.

Та шарварок виявився марним — Олег знайшов зниклого хлопчика у найдальшому кінці пляжу. Він із друзями погнався за вужиком і залишився гратися там. Коли парубок повернувся, дівчачого гурту в затінку вже не було.