Проте наступного дня, ближче до обіду, вони з’явилися на пляжі знову. Було задушливо, хмарилося. Людей прийшло мало, але дівчата все одно розташувалися у зоні звукової досяжності Олега. Усе повторювалося — ті самі цигарки, лайки, кпини з русявої товаришки. Потім білявки лінькувато викупалися, лишивши її стерегти речі. А коли вийшли на берег, до гурту, грузнучи у піску, підкотив старий зелений «Жигуль». У ньому сиділи двоє типів у темних окулярах та з цигарками в зубах. Вони забрали блондинок і, розкидаючи пісок навсібіч, поїхали геть. За машиною поволікся голосний шлейф пісні «Бєлий лєбєдь». Ніна почала збиратися додому. Олег чув, що вона навідріз відмовилася скласти компанію фарбованим подругам з типами у «Жигулях».

Не встигла вона покласти до сумки пляжне покривало, як раптом впала злива; між Олегом і Ніною стала стіна води. Він покликав дівчину до вагончика, але та розгублено вклякла під щільними струменями. Рятувальник у три стрибки підскочив до неї, схопив на руки, і за мить вони стояли у безпечному затишку вагончика. Хлопець не поспішав розімкнути обійми, та й Ніна не відсахнулася від його теплих грудей.

…Ніколи ще рятувальна станція не здавалася Олегові такою… романтичною, чи що…

Вони зустрічалися два тижні, а тоді Ніна несподівано повідомила, що її тато — інженер-нафтовик — підписав контракт із нафтопереробним заводом у Кувейті. За угодою, батько родини отримував прекрасне житло, платню та соціальні гарантії на дружину і дітей. Єдиний мінус — від’їжджати Ніна мала вже за кілька днів. Олег намагався вмовити кохану залишитися з ним, але варто їй було натякнути про це батькам, як дівчину перестали випускати на вулицю та відібрали телефон. Ніниної інтернет-адреси Олег не мав, бо свій старий, ще батьком подарований ноутбук заклав у ломбард, а зізнатися у цьому посоромився. Тож вигадав непереконливу історію, нібито є принциповим противником інтернет-комунікації. Так закохані загубилися.

Якось, вже наприкінці вересня, на пляж двома джипами приїхала компанія з кількох парубійків та високої, рудоволосої вродливої жінки «бальзаківського віку». Поводилися хлопці галасливо, нахабно, а тому швидко розігнали нечисленних у будень відпочивальників. Коли ж добре сп’яніли та наїлися тут-таки підсмажених шашликів, почали хизуватися один перед одним пістолетами, прицілюючись у саморобні мішені на деревах. На щастя, один серед них виявився тверезішим і розважливішим — він трохи охолодив п’яних хвальків, організувавши між ними азартне змагання з армреслінгу.

А жінка відверто нудьгувала. Посидівши трохи у компанії, вона босоніж пішла берегом до дерев’яного причалу, де сидів Олег. Повільно піднялася хиткими сходами і нетвердою ходою рушила самим краєм дошки, ризикуючи впасти у воду. Хлопець деякий час спостерігав за нетверезою пані, а потім мусив подати їй руку, бо гепнулася б таки у прохолодну вже воду.