Сер Едвар з серцем жбурнув трубку й накинувся на ні в чому не повинного Ната Віртла.

— Потрудіться, сер, дати наказ, щоб негайно ж затопили в камінах. Реквізуйте також усі ковдри в колоніальних магазинах і позапинайте вікна. Чи ви хочете, щоб я тут замерз! Ви забуваєте, що зараз осінь! Прийому сьогодні не буде.

І сер Едвар поспішно ретирувався до ватерклозета — єдиного теплого місця на цілий його палац, бо він був без вікон і гірський вітер там не гуляв. Туди ж він наказав подати йому вранішню кореспонденцію.

Сер Едвар розташувався на стульчаку, обставленому з усіх боків відрами з окропом. Двоє служок міняли відра кожні п’ять хвилин.

З величезної купи вранішньої кореспонденції сер Едвар вибрав насамперед невеличкий пакетик, позначений печаткою його старого приятеля й колеги — губернатора Бомбея сера Грегора.

В своєму дружньому листі сер Грегор сповіщав, як проходить його тренаж до осіннього матчу з регбі. Цей тренаж проходив цілком задовільно, і сер Грегор був цілком певний за свою перемогу, тим паче, що всі його партнери були молодші від нього чином і, певна річ, не зможуть перемогти свого начальника: ось уже п’ятнадцять літ, відтоді, як він став губернатором, сер Грегор вигравав на всіх матчах Бомбея. Далі сер Грегор скаржився на свої страйки, демонстрації та інші колоніальні неприємності. Сер Едвар пропустив цей докучливий абзац. У третьому абзаці він прочитав спогади сера Грегора про його юнацькі роки, які (спогади) виникли в зв’язку з приїздом його старого друга й товариша юнацьких років, сера Овена Прайса, терапевта. Сер Грегор повідомляв, що сер Овен відбув до Пенджабу, і рекомендував його серові Едварові як виключно цікаву й шановну фігуру. Сер Грегор просив сера Едварда, якщо виникне якась потреба з боку сера Овена, всіма засобами посприяти тому. В четвертому абзаці сер Грегор запрошував сера Едвара на осінній матч. Сер Едвар вирішив їхати неодмінно і негайно ж звелів Натові Віртлові про це відписати серові Грегорові.

Після листа сера Грегора довелося ознайомитися з вранішнім рапортом начальника військової залоги. В цьому рапорті повідомлялося, що банду повстанців, яка втекла була за Мардан у гори, цілком ліквідовано. Після короткого бою за Нурійським кряжем, у якому солдати його величності виявили себе героями, цілу банду в кількості шістдесяти чоловік полонено і під конвоєм відправлено до Мардана. До Мардана, проте, з цілої банди доведено тільки одного чоловіка, — решта зникла невідомо де… Проте комендант залоги, полковник Дубл, запевняв сера Едвара в тому, що він може бути цілком спокійний за цих п’ятдесят дев’ять чоловік — вони вже ніколи не турбуватимуть спокою не тільки північного Пенджабу, а й взагалі цілого світу… Як вірний християнин, сер Едвар, перечитавши ці рядки, побожно перехрестився.