— Що ж це за країна така? — поцікавився сер Едвар через свого урядовця.

— Це, сер, Союз Соціалістичних…

— А! — скрикнув сер Едвар.

— Ага! — відгукнувся полковник Дубл.

— Ага-га! — ревнув і поліцейський комісар.

— Досить! — резюмував сер Едвар. — Запитань більше нема!

— Одну хвилиночку, сер, — схилився до нього полковник Дубл, — дозвольте мені ще одне запитання.

— Будь ласка.

— Ви, як науковий діяч, зацікавлені і в поширенні ваших наукових принципів?

— Певна річ, сер. Я випробував свій науковий експеримент тут, у Нурі, довів його правильність, і тепер мій обов’язок діяча науки поділитися своїми науковими здобутками з цілим світом.

— Більше запитань не маю! — гукнув полковник Дубл.

Деякий час панувала мовчанка. Далі губернатор Пенджабу сер Едвар встав і цілком офіційним губернаторським тоном проказав:

— Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр.

Нен-Сагор помовчав якийсь час, потім несміливо запитав:

— Що це означає, сер?

— Це значить, що, визнавши ваші вчинки за безглузді, божевільні і до того ж шкідливі для спокою й розквіту держави, держава бере ваш маєток Нурі і всю вашу діяльність під свій догляд і порядкування.

— Не виключаючи й наукової діяльності, — Є підкинув полковник Дубл.

— Певна річ, не виключаючи й наукової діяльності. Господарське опікунство над вашим маєтком забирає безпосередньо державна опікунська колегія при губерніальній управі, наукове опікунство тим часом до призначення постійного опікуна доручається голові королівської ревізійної комісії, серові Овенові Прайсові, терапевтові. Якщо, ви не погодитеся керуватися у вашій науковій діяльності вказівками вашого наукового опікуна, наукова діяльність буде вам абсолютно заборонена.

Сер Едвар, полковник Дубл та поліцейський комісар звелися, щоб рушати з кімнати. Нен-Сагор теж устав і, тихо похитуючись, стояв рівно, як солдат перед командиром.

— Але ж, — нарешті тихо мовив він, — ви не можете накласти секвестр на цю місцевість, бо вона не належить мені… От уже сорок років, як на підставі моєї приватної угоди з місцевим населенням я відмовився від своїх власницьких прав і передав її в цілковите володіння цілій громаді міста Геліополя. Місто Геліополь є загальна власність усіх його мешканців.