Светлый фон

— І отакий кінець Академії! Добре, що Аррі не завітав на випуск… — Дівчина, учорашня студентка, відкинула за спину лавину волосся і склала руки на грудях.

Погляд блукав по спопелілій землі та руїнах, які ще вчора стрімко здіймалися Центральною вежею. Ні сліду від свята.

— Вони перерізали Нитки, — повідомила чорнявка, котра притулилася під уламком стіни поруч і зосереджено стирала кіптяву з лиця із гнівно настовбурченими бровами.

всі

— Тоді нам не сягнути до тих, хто пішов уперед. — Сивоволосий, хоч і юний з вигляду хлопець похитав головою. — Навіть не дізнатися, чи вони вижили.

— Іштар мертва. Достеменно і точно. — Іще один студент наблизився до них та присів на землю. Його сполотніле обличчя почало виявляти емоції, наче проривало льодову маску.

— А що ти хотів — вона оберігала Намисто.

— І не мала там бути ! — Юнак зірвався на ноги, схопив товариша за роздерту одіж, проте, замість вимістити на ньому свою безпорадну злість, опустився навпочіпки, душачи в горлі хрип.

сама

Чорнявка провела рукою по землі — за її пальцями тяглися попелясті доріжки.

— Якби Тріаду сформували завчасно, як це робили завжди, ми б не програли. Ми б не поставили нічого під загрозу, дотримуючись правил. Якби Ама та Герес…

— Помовч, Нут. — Сивоволосий студент виразно скосив погляд у бік дівчини в червоному, яка стояла неподалік і здавалася надто яскравою на тлі згарища.

Вона тут же озирнулася й відкарбувала:

— Герес першою посягнула на .

моє

Гострі очі, котрі ввібрали в себе найвищу гордість, мовби кидали виклик цим руїнам, решткам вогню і далекому ворогові.

— Академії кінець, дурепо, хоч ти скільки кирпу дери, — сварливо заперечила чорнявка, котру назвали Нут. — Усе «твоє» — пішло, здиміло, зникло!

— Стіни зруйновані, так. Проте відколи це стала просто будівлею? — Дівчина в червоному випросталася, мовби внутрішня струна тягла її вгору просто за кінчик підборіддя. — Я прошу вашої допомоги — і ми піднімемось.

Академія

— А це нічого, люба Ама, що з кандидатів до Тріади більше не залишилося? — прошепотіла білявка, котра вже позбулася прута в нозі й, помітно кульгаючи, наблизилася до гурту.