– О, я вірю вам, – заспокоїв його Дерк, киваючи.

- Я хотів допомогти, так. Гвен розлютилася. Я бачив, як брейти взяли Джаана, якраз прийшов до нього, але брейти мене випередили. Я боявся за неї, так, боявся. Примчав, щоб допомогти, а вона побила мене, обізвавши брехуном, зв'язала мене і притягла сюди. Вона шалена, друг Дерк, зовсім шалена, по-кавалаански шалена. Як Гарс, зовсім не як мила Гвен. Я думав, вона хоче мене вбити. Може, ви теж, я не знаю. Вона хоче повернутися до Джаана, я зрозумів це. Допоможіть мені, ви повинні допомогти мені і зупинити її, – прохникав він.

- Вона не збирається нікого вбивати, - урезонив його Дерк. - Джаан тепер поряд, я теж. Ви в безпеці, Аркіне, не турбуйтеся. Все владнається. Ми повинні дякувати вам, чи не так? Особливо Джаан. Якби не ваше попередження, невідомо, що могло б статися.

- Так, - прошепотів Руарк і посміхнувся. - Так, правда, справжня правда.

Несподівано в дверях з'явилося обличчя Гвен.

- Дерк, - заговорила вона, не звертаючи уваги на Руарка.

Він обернувся до неї.

– Так?

- Я поклала Джаана, йому треба відпочити. Відійдемо кудись, де можна поговорити.

- Зачекайте, - покликав Руарк. - Розв'яжіть спочатку мене, га? Розв'яжіть. Мої руки, Дерк, руки…