Саме такими ночами, як уже було вказано вище, боги грають в ігри — не з шаховими фігурами, але з долями смертних та тронами царів. Важливо пам’ятати, що при цьому вони завжди махлюють, і то у найбезсовісніший спосіб… 

І ось, стрибаючи й хилитаючись на нерівній лісовій стежині, з’явилася карета. Її несамовито підкидало щоразу, як колесо натрапляло на випнутий із землі корінь. Візник безжально періщив коня, і за кожним відчайдушним виляском батога майже одразу з небес лунав гуркіт грому. 

Слідом — геть неподалік, і все ближче й ближче — мчали троє вершників у каптурах, що закривали обличчя. 

Такими ночами діються злі діла. Добрі, звісно, теж. Але відсоток злих переважає. 

Такими ночами відьми влаштовують пікніки. 

Тобто не те щоб геть-таки пікніки. Закуски їм не до вподоби, напоям довіряти не можна, а шамани все норовлять підпиляти ніжки шезлонгів. Але ж є ще й повногрудий місяць за клаптями хмар, і сповнені потаємного шепоту пориви вітру, і все навколо по вінця наповнено магією. 

На лисій вершині пагорба, що здіймався вище дерев, відьми провадили таку розмову: 

— У вівторок я сиджу з малюком, — говорила одна з них, без традиційного капелюха, але з такою копицею білявих кучерів, що вони могли би правити їй за шолом. — З молодшеньким нашого Джейсона. А от у п’ятницю мене влаштовує. Поквапся там із чаєм, любесенька. Мені геть у горлянці пересохло. 

Молодша учасниця тріо зітхнула і черпнула з казанка окріп у чайник для заварювання. 

Третя відьма приязно поплескала її по руці. 

— Те заклинання ти проробила цілком добре. Треба тільки трішки попрацювати над верещанням. Чи не так, Тітуню Оґґ? 

— Думаю, без верещання ніяк, — поспішно відгукнулася Тітуня Оґґ. — А Тітонька Пташко, мир-прахові-її, я так бачу, добре натренувала тебе на зизий погляд. 

— У неї добрий зизий погляд, — погодилась Бабуня Дощевіск. 

Молодша відьма, чиє ім’я було Маґрат Часник, помітно розслабилася. До Бабуні Дощевіск вона ставилася з благоговінням. Сама ж Бабуня мало до чого на світі ставилася хоча б із повагою. Тож коли вже Бабуня схвалила її зизий погляд, значить, Маґрат мала всі шанси зазирнути у власні ніздрі. 

На відміну від чарівників, які понад усе ставлять свою складну ієрархію, відьми не переймаються розбудовою власних кар’єр. Кожна окремо взята відьма самостійно вирішує, чи брати собі ученицю, якій вона передасть ввірену їй територію у свою смертну годину. Відьми за природою своєю уникають компаній — принаймні з іншими відьмами — і, звичайно ж, не мають ватажків. 

Серед цих неіснуючих ватажків найавторитетнішою була Бабуня Дощевіск.