Ліза Джин Торнтон присіла до столу в кімнаті для відпочинку на першому поверсі будівлі УНТ, за яким я закінчував снідати. Годинник показував пів на сьому ранку. Переді мною стояла чашка з охололою кавою й деформований чізкейк із супермаркета.

— Ви голодні?

— Ні, дякую, — американка виглядала занепокоєною. Якийсь час дивилася повз мене, а тоді повернула голову й запитала: — Коли я приїхала, мене зустріла асистентка доктора Далтона. Де вона зараз?

— Меллорі Хардисон? Вона з Теодором. Маю змінити її, бо вона тут уже добу, тож їй давно час додому.

— Меллорі відомо про виявлене вами?

Я хмикнув:

— Про Даймонда?.. Ні.

— А доктор Далтон?

— Він спить у своєму кабінеті.

Ліза Торнтон напружено кивнула:

— Добре. Я хочу, щоб надалі так і залишалося. Ніхто в цій будівлі не повинен знати те, що я вам розказуватиму.

— Гаразд.

— Я зателефонувала агентові Норвуду й повідомила, що ми встановили особу чоловіка з Теодорового сну. Назвала ім’я, додавши, що це один із членів Тіхуанського картелю, вбивство якого він розслідував три роки тому.

— І?

Ліза Торнтон здвигнула бровами:

— Норвуд у своєму репертуарі. Огризнувся, що не має часу переглядати з нами наші мультики, та пообіцяв набрати мене пізніше.

Я незадоволено похитав головою.

— Це ще не все, — продовжувала Торнтон. — Я отримала відповідь на запит про Матео Кампо. У нас на нього ціле досьє, — жінка натиснула пальцем на екран iPhone й почала читати: — Народився 1977-го у прикордонному мексиканському містечку Санта-Ісабель у сім’ї скотаря Валеріо Хесуса Кампо. Був п’ятою дитиною в родині, мав четверо братів і сестру. Валеріо Хесус Кампо славився запальною вдачею, у молоді роки двічі відсидів у тіхуанській в’язниці за крадіжку, незаконне проникнення в житло та завдання тяжких тілесних ушкоджень. Опік на правій щоці Матео — його робота.

Я вражено роззявив рота:

— Батькова?! Як?!