Нічого, колись тут майорітиме наше зелене знамено, подумав Фатих, треба тільки почекати. Скільки — Фатих не знав. Може, років двісті, або й усі чотириста.

2. Леві — таємний емісар Шабтая Цві, приїжджає до Львова. 1667 рік

2. Леві — таємний емісар Шабтая Цві, приїжджає до Львова. 1667 рік

Темної ночі, коли усі поштиві мешканці Львова мирно спочивали, двійко вороних припровадили до турецької дільниці скромний повіз, з отих, що в них зазвичай їздять на ярмарок грецькі чи вірменські купці середньої руки. Великі колеса просякли липкою пилюкою, обліпились сухими стеблами трави, полог з товстої грубої тканини подекуди прикрашали добрячі латки. Ретельно запаковані в мішковину й перев'язані товстими мотузками з прядива куфри високо підстрибували на кожній вибоїні, коли коні перечіпались об камені, що виступали з бруківки.

Візник — похмурий єврей в пошитій з клаптів одежині, вельми химерного крою, в чорній ярмулці на кучерявій голові, був мовчазний, як могила. Він навіть не плямкав товстими губами й керував візком напрочуд тихо, наче боявся видати себе якнайменшим звуком. Тільки коні порушували цю таємничість. Цокання добре підкованих кінських копит дзвінко відлунювало в урочистій тиші й розбудило Фатиха, повз дім якого рухався візок. Він хотів було встати, визирнути у вікно, але передумав і знову заснув.

Тим часом коні зупинились. Із повозу повільно вийшов чоловік середнього віку, млосно-східної зовнішності, з акуратною чорною борідкою й масляними карими очима. Він зітхнув, дістав монету, щоб заплатити візникові, й сам, нікому не довіряючи, зігнувся під вагою двох великих куфрів. У будинку навпроти швидко відчинились двері, і туди, наче побоючись, щоб його не помітили, шмигнув той загадковий незнайомець. Звали його Леві Михаель, був він турецьким євреєм родом з Ізміру, але волів, щоб тут його мали за турка-книгаря на ім’я Осман Седе, який наразі переніс свої оборудки до Львова.

Леві Михаель мав нещастя бути кузеном, названим братом знаменитого авантурника Шабтая Цві, який проголосив себе Машіахом і збаламутив світ екстраваґантними вчинками.

Їхні батьки, нащадки португальського вигнанця, турецькі євреї Іцхак і Мордехай Цві, доводились один одному братами. Іцхак жив у місті Едирна, торгував прянощами та пахощами, а Мордехай, переїхавши з Мореї до Ізміру, спеціалізувався на перепродажу старовинних речей, рідкісних манускриптів та коштовних тканин. Іцхакова крамничка, яку витісняли конкуренти, убожіла й підупадала, тоді як у Мордехая справи йшли незлецьки. Із вуличного крамаря він перетворився на вдатного купця, посередника англійського торгового дому, де купували товар лише дуже заможні люди. Леві був ще зовсім малим, коли його батько, невдаха Іцхак, помер від загадкової хвороби. Молода вдова з немовлям на руках, зоставшись без засобів існування, наважилась постукати в дім родича. Досі ні Леві, ні його мати ніколи не бачили Мордехая Цві. Знали лише, і то з чужих уст, що дядько Мордехай багатир, мешкає в гарному домі, має слуг, а також допомагає вбогим учням, які його коштом осягають різні науки й переписують старовинні сувої.