Венді силкувалася встати й зрозуміла, що це неможливо. Вгору і вниз по спині при кожному зусиллі пробігало щось на кшталт електричних розрядів. Вона, звиваючись, поповзла по коридору. Джек повз слідом, молоток для роке заміняв йому чи то милицю, чи палицю.

Вона дісталася до рогу й, учепившись руками за стіну, заповзла за неї. Жах Венді все наростав. Це здавалося неможливим, проте було саме так. Не бачити Джека, не знати, наскільки близько він, було у сто разів гірше. Підтягуючи тіло вперед, Венді так чіплялася за килим, що насмикала повні пригорщі ворсу. Вона доповзла до середини короткого коридорчика й лише тоді помітила, що двері спальні розкриті навстіж.

(Денні. О Господи!)

Вона змусила себе звестися на коліна, потім, хапаючись за стіну, піднялася на ноги. Пальці зісковзували із шовковистих шпалер. Нігті Венді видирали з них маленькі паперові стрічечки. Як тільки Джек з'явився з-за рогу в дальньому кінці коридору й, опираючись на молоток для роке, кинувся вперед, Венді, пересилюючи біль, пошкутильгала, чи радше перетяглася через поріг кімнати. Ухопившись за край туалетного столика, вона випрямилася й учепилась у двері.

Джек кричав на неї:

— Не смій зачиняти двері! Кляте стерво, не смій зачинятися!

Вона із тріском зачинила їх і засунула засув. Пальці лівої руки навмання рилися в мотлоху, що валявся на столику, скинули монетки, і ті розсипалися на підлогу. У ту мить, коли, просвистівши в повітрі, молоток гупнув по дверях та;<, що вони задрижали, Венді схопила зв'язку ключів. Із другої спроби ключ увійшов у замок. Вона повернула його вправо. Клацнув язичок замка, Джек закричав. Молоток голосно гупав у двері, і Венді здригнулася й позадкувала. Як Джеку вдається це, адже в нього у спині ніж? Звідки він бере сили? їй хотілося заволати в замкнені двері: «Чому ти живий?»

Замість цього вона повернулася до дверей спиною. Доведеться їм із Денні заховатися у ванній, що примикає до спальні, й замкнутися — на випадок, якщо Джек справді зуміє вломитися в кімнату. У неї в голові промайнула дика думка про втечу через шахту ліфта для доставки їжі, але Венді відмовилася від неї. Денні досить малий, щоб пролізти туди, але управляти мотузками вона не зуміє. Хлопчик може упасти вниз і розбитися. Ні, доведеться у ванну. А якщо Джек вломиться й туди...

Але думати про це вона собі не дозволила.

— Денні, любий, ну ж бо, прокидайся...

Але ліжечко було порожнє.

Коли Хлопчик заснув міцніше, вона накинула на нього простирадло й ковдру. Тепер вони були відкинуті.

— Я до тебе доберуся! — вив Джек. — Я до вас обох доберуся!