— Денні.

Далеко у величезному коридорі темна фігурка Тоні — майже така ж малюсінька, як і сам Денні.

— Де я? — тихо звернувся він до Тоні.

— Спиш, — відповів той. — Спиш у спальні тата й мами.

У голосі Тоні звучав сум.

— Денні, — сказав він. — Твоїй мамі зроблять дуже боляче. Може, й уб’ють. Містера Геллорана теж.

— Ні!

Денні вигукнув це, стримуючи гіркоту й жах, які, здавалося, випромінювало похмуре примарне оточення. Однак у свідомості зринули образи смерті: розпластана по автостраді жаба — дивний відбиток; зламаний татів годинник, що лежить поверх коробки зі сміттям і буде викинутий; могильні плити, під кожною з яких лежить небіжчик; мертва сойка біля телеграфного стовпа; холодні недоїдки, які мама відшкрібала з тарілок, скидаючи в темну пащу відра для сміття.

І все ж хлопчик не міг зрівняти ці прості символи з рухомою складною реальністю своєї матері — вона персоніфікувала його дитяче уявлення про вічність. Вона вже була на світі, коли Денні ще не з’явився, і буде існувати, коли він знову кане в небуття. Можливість власної смерті Денні міг прийняти — він уже стикався з цим, коли потрапив у двісті сімнадцятий.

Але не мамину смерть.

Не татову.

Ніколи.

Він почав боротися, і темний коридор заколихався. Силует Тоні зробився примарним, невиразним.

— Не треба! — кричав Тоні. — Не треба, Денні, не роби цього!

— Вона не вмре! Ні!

— Тоді ти повинен допомогти їй, Денні... зараз ти глибоко у власній свідомості. Там, де я. Я — частина тебе, Денні.

— Ти — Тоні. Ти — не я. Хочу до матусі... до матусі...

— Я не приводив тебе сюди, Денні. Ти сам прийшов. Тому що знав.

— Ні...

— Ти завжди знав, — продовжив Тоні, починаючи підходити ближче. Уперше Тоні почав наближатися до нього. — Ти — глибоко всередині себе, там, куди не проникає ніщо. Ми тут самі, Денні, ненадовго. Це — «Оверлук», куди нікому немає ходу, ніколи. Тут не йдуть жодні годинники. До них не підходить жоден ключ, і їх ніколи не завести. Двері ніколи не відчинялися, а в кімнатах ніколи ніхто не жив. Але довго залишатися тут ти не можеш. Тому що воно насувається.