Мені зробилось нудно, і сум, як обценьками, міцно заволодів мною.

Я, несміливо викликавши надзираючого тюремника, звернувся до нього.

– Чи не можна зараз мене повести до лікаря?

Тюремник загримав:

– Возись тут з вами. І без лікаря не здохнеш. Треба було вранці про це заявляти, як то тобі сьогодні пропонували, – і з тим, грюкнувши кватиркою дверей, замкнув мене знову.

Відтак сів на примкнутий до стіни стільчик і силкувався ні про що не думати.

Невже тюрма не те найкраще, що могло трапитись зі мною?

Сергій Пилипенко

Сергій Пилипенко

22.07.1891 р., Київ – 3.03.1934 р., Харків.

У 1909 р. після закінчення київської гімназії поступив на історичний факультет Київського університету. До Першої світової війни вчителював, а влітку 1914 р. Пилипенка відправили на фронт, де він дослужився до капітана, здобув усі бойові офіцерські нагороди, був тричі поранений і двічі контужений.

Після демобілізації у 1918 р. повернувся до Києва, редагував газету «Народна воля», орган УПСР. Брав участь в організації повстання проти гетьмана, за що три місяці відсидів у в’язниці. Під час військової кампанії проти Денікіна і поляків командував бригадою Червоної армії.

На початку 1919 р. вийшов з УПСР і вступив у Комуністичну партію більшовиків. Редагував газети «Більшовик», «Вісті», «Комуніст», завідував видавництвом ЦК КП(б)У «Космос», обіймав керівні посади у видавництвах «Книгоспілка», ДВУ. Був головою літературної організації «Плуг». В останні роки життя працював директором Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Видав тридцять книжок оповідань і байок. Зокрема збірки оповідань «Скалки життя» (1925), «Під Черніговом», «Любовні пригоди» (1929), «Кара», «Острів Драйкройцен»(1930), збірки байок «Байківниця» (1922), «Байки» (1927), «Свині на дубі» (1932), «Анекдоти старого редактора» (1933), «Байки та оповідання» (1933).