* * *

…Вранці збудився від якогось шуму і крику. Встав і вискочив надвір: дорогою тяглася довга валка «форшпанних» возів, на яких з байдужим виглядом сиділи «наші»… Діда в хаті не було, і дарма шукав я навколо хати, щоб попрощатись з ним і подякувати йому за гостинність… Не будь цього, досі невідомого мені дідка, не мав би я де відпочити і не знав би нічого про сумні стрілецькі тіни в селі Семиківцях коло Галича, які ще й досі – «до самих вікон приходять та пукають»…

С. Семиківці (Галичина).

20 липня 1920 р.

Леонід Мосендз

Леонід Мосендз

20.09.1897 р., м. Могилів-Подільський – 14.10.1948 р., м. Бльонау, Швейцарія.

1915 р. закінчив у Вінниці учительську семінарію, під час війни перебував у російській армії, потім вступив до війська УНР. Після поразки УНР переїхав до Польщі, а у 1922 р. до Чехословаччини, де вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах.

У 1931 р. захистив докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працював у лабораторіях. У 1945 р. виїхав до Австрії. У 1946 р., тяжко хворий на сухоти, переїжджає до Швейцарії.

Видав збірки віршів та поем, а також три збірки новел («Засів», «Людина покірна», «Відплата»), посмертно вийшов його біблійний роман «Останній пророк».

Оповідання походить зі збірки «Людина покірна».

Великий лук

Великий лук