Шерлок Голмс дуже уважно вислухав цю розповідь.

— Ви щось зробили? — спитав він.

— Відправив телеграму до Кембриджа, щоб дізнатися, чи не з’являвся він там. Мені відповіли, що в Кембриджі його немає.

— Чи міг він учора потрапити до Кембриджа?

— Атож, нічним потягом об одинадцятій п’ятнадцять.

— Але, наскільки ви могли збагнути, він цим потягом не скористався?

— На вокзалі його не бачили.

— Що ви робили далі?

— Послав телеграму лорду Маунт-Джеймсу.

— Чому саме йому?

— Ґодфрі — сирота. Лорд Маунт-Джеймс — його близький родич, здається, дядько.

— Он як? Це надає справі нових відтінків. Адже лорд Маунт-Джеймс — один із найбагатших в Англії.

— Авжеж, Ґодфрі якось мимохідь згадував про це.

— У лорда є інші родичі?

— Ні, Ґодфрі — його єдиний спадкоємець. Старому вже близько вісімдесяти, він страждає від подагри. Подейкують, що він міг би суглобами крейдувати більярдний кий. Він жахливий скнара, ніколи не дав Ґодфрі ні шилінґа. Але з часом усе так чи інакше перейде до Ґодфрі.

— Ви отримали відповідь від лорда?

— Ні.

— Що могло би змусити вашого колегу звернутися до дядька?

— Учора ввечері він був чимось стурбований. Якщо через гроші — то, можливо, і звернувся до старого. Адже в того чималі статки. Але мені здається, що справа безнадійна. І Ґодфрі це знав, він майже ніколи не звертався до старого за допомогою.

— Ну, це незабаром з’ясується. А тепер припустімо, що він поїхав до лорда. Тоді як ви поясните появу цього незнайомця такої пізньої години, і чому вона подіяла на Ґодфрі таким чином?