Іван Керницький – Будні і неділя

Філософія творчості Івана Керницького органічно поєднується з його життєвою філософією. Він є гуманістом у найширшому сенсі, ототожнюючи себе з людьми, яких спостерігає. Тому його гумор ніколи не переходить у зловтішну іронію чи жорстку сатиру. Хоча він виростав під впливом літератури трійки покутян (Стефаник-Мартович-Черемшина), які виразно акцентували свій політичний радикалізм, Керницький не прагне здійснити революції ані в житті, ані в літературі. Його спокійний гумор ніколи не стає знаряддям нищівної критики суспільних чи політичних порядків. Натомість він використовує свій талант гумориста, щоб допомогти співгромадянам поглянути на життя з усмішкою, адже усмішка сприяє ширшому сприйняттю та розумінню речей. Від того часу, коли Іван Керницький у старій батьківській селянській хаті у Водниках записував недописаний зошит каліграфічними рядками вигаданих і пережитих історій, минуло вже сорок років. Це тривалий шлях письменницької діяльності, і Керницький пройшов його, постійно займаючись творчістю. Вже з двадцяти років він щотижня пише фейлетони для „Свободи”, прагнучи принести трохи розваги у наші домівки в неділю. Він є постійним співробітником і співредактором єдиного гумористичного місячника „Лис Микита”, який деякі вважають найзначнішим органом української журналістики. Керницький в деяких аспектах подібний до американського письменника Портера, більш відомого як О-Генрі. О-Генрі також багато років працював фейлетоністом. Чи допомогла роль фейлетоніста у розвитку Керницького як письменника? Думаю, що ні. Щотижнева продукція фейлетону не сприяє творчому зростанню. О-Генрі, як і Керницький, змушений був враховувати замовлення, більше дбаючи про розвагу читача, ніж про мистецький рівень оповідання. Часто він просто намагався писати відповідно до смаку публіки, що також стосується й Керницького, який мав обов'язки стосовно реклами. Однак письменницький талант, вправність, досягнута до рівня рутини, та повне оволодіння технікою короткого оповідання дозволяють Керницькому створювати якісні, а часом і літературно вартісні фейлетони. Саме завдяки цим фейлетонам Керницький став чи не найпопулярнішим письменником серед української еміграції — не тільки популярним, але й загально улюбленим. Це єдина сатисфакція для нього за тривалу та послідовну працю, яку він віддав своєму письменницькому ремеслу. Як колись його предки у давнину вгощали найвищу знать, включаючи князів, свіжою джерельною водою, так він тепер ділиться з нами найкращими напоями з чистих джерел свого таланту. Остап Тарнавський