— Нічогісінько, сер,— знову відповів Сем.— Я боюсь, що ваш кошик і без того напханий вашою власною білизною.

Ці слова супроводив такий виразистий погляд на ту частину одягу містера Смангла, я?;а взагалі свідчить про майстерність прачки джентльмена, що він мусив приховати свої п’яти і, на найближчий принаймні час, відмовитись од замаху на гаманець та гардероб містера Піквіка. Потім він подався до підвалу, де грали в м’яч, і грунтовно поснідав там парою сигар, куплених минулої ночі.

Містер Майвінс, який не курив і рахунок якого в крамаря не лише дійшов до самого низу грифельної дошки, а ще й був перенесений на другий її бік, залишився в ліжку і, за його власними словами, поїв уві сні.

Поснідавши в кімнатці, суміжній з кав’ярнею й відомій під бучною назвою будуару, тимчасовий мешканець якої за невеличку додаткову плату мав колосальну перевагу чути всі розмови в зазначеній кав’ярні, містер Піквік загадав Семові зробити дещо в місті, а сам спустився до контори перебалакати з містером Рокером, як улаштуватись на майбутнє.

— Улаштуватись хочете?— перепитав цей джентльмен, подивившись у величезну книгу.— Місця у нас вдосталь, містер Піквік. Артільного квитка ми дамо вам на двадцять сьому кімнату, що на третьому поверсі.

— Що ви кажете, дасте мені?— недочув містер Піквік.

— Артільного квитка,— повторив Рокер.— Не розумієте?

— Не зовсім,— посміхнувся містер Піквік.

— Невже?— здивувався Рокер.— А це ж так просто. Ви дістанете місце в двадцять сьомій камері на третьому поверсі, і ті, що житимуть з вами в одній кімнаті, будуть ваші артільники.

— А їх багато там?— трохи вагаючись, спитав містер Піквік.

— Троє,— ВІДПОВІВ Рокер.

Містер Піквік кашлянув.

— Один з них — пастор,— сказав Рокер, заповнюючи тим часом якийсь невеличкий клапоть паперу,— другий — різник.

— Га?— вихопилось у нашого героя.

— Різник,— повторив Рокер.

— А хто, прошу, третій джентльмен?— спитав містер Піквік.

— Хто такий той Сімпсон, Неді?— спитав Рокер, повертаючись до свого помічника.

— Хто такий Сімпсон?— перепитав Неді.

— Ну, той, з двадцять сьомої кімнати на третьому поверсі,куди ми збираємось примістити цього джентльмена.

— А, той!— зрозумів Неді.— Та, власне, ніхто. Був колись кінським баришником, а тепер — просто жульман.