Містер Блотон (з Олдгейта) бере слово до порядку. Чи не натякає шановний піквікець на нього? (Крики: „До порядку!“ „Пане голово!“ „Так!“ „Ні!“ „Далі!“ „Геть!“ і т. інш.).

Містер Піквік не дається на залякування галасом. Він і справді мав на думці шановного джентльмена. (Величезне збудження).

Містер Блотон хоче тільки сказати, що він з глибоким презирством відкидає від себе брехливі й непристойні обвинувачення шановного джентльмена. (Голосні ухвальні вигуки). Шановний джентльмен — хвалько! (Страшенне замішання й гучні крики: „Пане голово!“ і „До порядку!“).

Містер Снодграс бере слово до порядку. Він звертається до голови. (Слухайте!). Він бажає знати, невжеж буде дозволено, щоб і далі точилась така ганебна суперечка між двома членами клубу? (Слухайте, слухайте!).

Голова абсолютно певний, що шановний піквікець візьме назад вжитий ним тільки но вираз.

Містер Блотон певний, що не візьме, не зважаючи на цілковиту повагу до голови.

Голова має за свій конечний обов’язок спитати шановного джентльмена, чи не вжив він виразу, яким оце прохопився, в загальному розумінні?

Містер Блотон, не вагаючись, каже, що — ні. Він ужив те слово в піквікському розумінні. (Слухайте, слухайте!). Він повинен визнати, що він особисто завжди з найбільшою пошаною ставився до шановного джентльмена і вважає його за хвалька тільки з піквікського погляду. (Слухайте, слухайте!).

Містер Піквік почуває себе цілком задоволеним з щирого, відвертого й вичерпного пояснення свого шановного друга. Він просить зараз же занотувати, що і його зауваження треба брати тільки в піквікському розумінні. (Ухвальні вигуки).»

На цьому закінчується запис і — ми певні того — закінчилися й дебати, що дійшли таких високозадовільних і повчальних наслідків. У нас немає офіціального підтвердження фактів, які читач знайде в дальшому розділі, але їх старанно перевірено за листами та іншими авторитетними манускриптами,[4] настільки безперечно правдивими, що вони виправдують переказ їх у зв’язаній формі.