Прочинені двері

В американському містечку Тампа у 2003 році сталася трагедія, яка шокувала всю родину. Джин Енн Коун заїхала в гараж і заснула, не заглушивши авто. Невдовзі після цього громадськість була шокована тим, що її чоловік Дуґлас Коун одружився вдруге кілька днів після смерті дружини. Виявилося, що, живучи з місіс Коун, чоловік також десять років провів разом із Гілларі Карлсон під іменем Дональд Карлсон, а тепер отримав змогу офіційно оформити свій другий шлюб на справжнє ім’я. Крім того, у них з місіс Карлсон були діти, які, як і спільні діти у шлюбі з місіс Коун, не мали уявлення про існування одні одних. Під приводом частих «відряджень» та «секретної роботи на державу» він прожив успішне подвійне життя так, що ні в кого навіть не виникло ніяких підозр про це. Один із його внуків у родині Коун навіть ходив у той самий клас середньої школи, що й дитина Карлсона, не відаючи, що вони рідня.

«Таємна друга сім’я» – явище відоме, про розгортання таких історій ми можемо знати як з реального життя, так і з художніх книжок чи фільмів. Кожному, хто чує про такі випадки, важко зрозуміти: як можна було так довго всіх обманювати? Хіба регулярні відрядження не викликали жодних підозр? Автор Сем Шепард вказує можливу відповідь на це запитання в заголовку своєї п’єси про одну таку історію. У п’єсі «Безумство від кохання» (Fool for Love) йдеться про те, що коли в гру вступає любов, люди легко піддаються обману.

Статистика подружніх зрад змінюється від опитування до опитування, але все ж більшість показників значно вищі, ніж нам би цього хотілося. У середньому серед чоловіків цей показник сягає 25 %, серед жінок – 14 %. Багато дослідників вважають, що цифри вищі, оскільки всі дані ґрунтуються на власних зізнаннях учасників. До того ж, ймовірно, статистика щодо жінок є значно більше заниженою. Автори Ларрі Янґ та Браян Александер у книзі «Хімія між нами» (The Chemistry Between Us) подають інші цифри: 30–40 % невірності у шлюбі, 50 % у звичайних стосунках, і на додачу, що 10 % усіх дітей не є нащадками того, хто вважає себе батьком.

Є люди, яких пронизує тепле відчуття щоразу, коли вони бачать свого партнера. Є люди, які просто хочуть бути весь час разом і тихо говорити про те, наскільки вони кохають один одного. Є люди, які постійно вбачають у своєму партнері привабливий пейзаж, який манить його дослідити. Це називається закоханістю, і багато людей переживають подібні відчуття, можливо, кілька разів за життя. Є й ті, хто відчуває це лише до однієї особи від першої зустрічі до дня своєї смерті. За оцінками Артура Арона з Університету Стоуні-Брук, від 5 до 12 % пар, які перебувають у шлюбі понад 20 років, все ще відчувають таке ж романтичне кохання, як на першому році їхніх стосунків. Розшукавши декотрих суб’єктів свого дослідження за допомогою анкет, він провів сканування їхнього мозку в той момент, коли вони розглядали фотографію свого партнера. Далі він порівняв ці результати з результатами дослідження мозку пар, які разом віднедавна. Показники збігалися, що повинно було свідчити про те, що ніхто не збрехав, вони дійсно й далі після багатьох років спільного життя були закоханими.