Пізніші експерименти показали, що людині властиво наділяти предмети і оточуючих певними властивостями (наприклад, мої дослідження, які я пізніше зібрав у книжку Skitt). Це довели, наприклад, єльські психологи Лоренс Вільямс і Джон Барг: вони провели експеримент, в якому зупиняли на вулиці перехожих, давали їм папку з матеріалами про одну людину і просили оцінити її особисті характеристики. Але перед тим, як витягнути папку, вчений просив перехожих потримати його чашку з кавою. Ті, кому дісталася чашка з гарячою кавою, наділили описуваного більш «теплими» рисами – вони, наприклад, назвали його щедрим. А ті, кому дісталася чашка кави з льодом, про подібні риси не згадували. Більш детально про експеримент:

https://news.yale.edu/2008/10/23/hot-coffee-we-see-warm-heart-yale-researchers-find

Придивись до мурахи

Daugman, J. G. «Brain metaphor and brain theory». In William Р. Bechtel, Pete Mandik, Jennifer Mundale & Robert S. Stufflebeam (eds.), Philosophy and the Neurosciences: А Reader (2001). Blackwell.

Johansson, Р., Hall, L., Sikstrom, S., & Olsson, А. «Failure to detect mismatches between intention and outcome in а simple decision task». Science (New York, N. Y.). 310 (5745) (2005). 116-9.

Шведські вчені з лабораторії «The Choice Blindness lab» теж проводили подібні досліди, які доводять, що ми не завжди знаємо, чого хочемо. Наприклад, вони змушували учасників міняти політичні погляди, причому ті навіть не помічали цього.

https://www.lucs.lu.se/choice-blindness-group/

Незручна правда

Gur, Ruben С.; Sackeim, Harold А. «Self-deception: А concept in search of а phenomenon». Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 37 (2). Лютий 1979. 147-169.

Роберт Тріверс наводить також приклади дослідів, в яких люди краще впізнавали власний голос, якщо перед цим їх підбадьорювали. А учасники, чию самооцінку трохи занижували, впізнавали себе рідше.

Joanna Е. Starek, Caroline F. Keating. «Self-Deception and its Relationship to Success in Competition». Basic and Applied Social Psychology. 1991. 12 (2). 145-155.

У книзі Thinking, Fast and Slow Деніел Канеман описує інші приклади самообману: наприклад, чоловіки, а також люди, що займають керівні посади, мають гірше саморозуміння за решту.

Недовірливих серед нас чимало; набрана в Google фраза «Dove real beauty fake» дала 923 000 результатів (дані на 2 липня 2013 року). Ніхто не здогадався, що «справжні жінки» були актрисами, проте деякі коментатори відзначали, що експеримент, проведений концерном «Dove», абсолютно не схожий на науковий. По-перше, обидва портрети малював один художник, який заздалегідь знав, що потрібно довести. По-друге, всі жінки були однозначно красивими і виглядали однаково природними. У подібних кампаній завжди знайдуться критики, адже будь-яке твердження про справжність і об’єктивні риси діє сильним подразником на людей, що прагнуть довести зворотне.