James Atlas. «The Amygdala Made Ме Do It». New York Times. 12 травня 2012.

https://www.nytimes.com/2012/05/13/opinion/sunday/the-amygdala-made-me-do-it.html?_r=0

Louise Boyle. «Outrage as professor tweets that obese PhD students ‘doт’t have the willpower for the academic program’». Daily Mail. 3 червня 2013.

https://www.dailymail.co.uk/news/article-2335177/NYU-professor-Geoffrey-Miller-tweets-obese-PhD-students-dont-willpower-program.html

Anthony Gottlieb. «It Is not Necessarily So». New Yorker. 17 вересня 2012.

https://www.newyorker.com/arts/critics/books/2012/09/17/120917crbo_books_gottlieb

David McRaney. You are not so Smart (2012). Gotham.

Одного разу, працюючи над цією книгою, я натрапив на цікаве інтерв’ю з нейрохірургом, який розповідав про те, наскільки нераціо­нальні наші вчинки і наскільки часто наш вибір і думка грають на руку комусь іншому. На думку цього нейрохірурга, наша впевненість в чому-небудь не повинна перевищувати 60 %. На жаль, я забув прізвище вченого і не можу відшукати це інтерв’ю, тому в книгу воно не увійшло. Однак висновки я запам’ятав добре. Перефразуємо коучів і задамося питанням: чи можна жити і діяти на 100 %, але бути впевненим всього на 60 %?

І, якщо вже я заговорив про це, згадаємо фразу старого окультиста Алістера Кроулі:

«Я заснув з Вірою і, прокинувшись, знайшов у своїх обіймах труп; я пив і танцював всю ніч із Сумнівами, і вранці знайшов їх незайманими». («I slept with Faith and found a corpse in my arms on awakening; I drank and danced all night with Doubt and found her a virgin in the morning.»)

СТАТУС

Mark А. Вее, Stephen А. Perrill, Patrick С. Owen. «Male green frogs lower the pitch of acoustic signals in defense of territories: а possible dishonest signal of size?». Behavioral Ecology (2000). 11 (2): 169-177.

Тій самій темі присвячена книга Ротенберґа «Виживання прекрасного».

William А. Searcy and Stephen Nowicki. «Bird Song and the Problem of Honest Communication». American Scientist. Березень/квітень 2008.

У Курта Воннеґута є розповідь-антиутопія «Гаррісон Бержерон», в якій описано суспільство, де неповноцінність стала основним принципом. Події відбуваються в 2081 році: всі красиві люди зобов’язані носити спотворюючі маски, сильні – тягати важкі гирі, а розумним у вуха транслюються шуми, які заважають думати. Всі стали рівними, проте саме завдяки важким гирям і страшним маскам, як і раніше, видно, хто з людей сильний, а хто гарний.

Sosis R. «Costly signaling and torch fishing оп Ifaluk atoll». Evol Hum Behav. Липень 2000. 21 (4): 223-244.