— Та десь у районі Варнамбула, — смутно відповів Гелоуглас.

— А де в біса він є, той Варнамбул? — сердито спитала Верен.

— В Австралії, — в унісон відповіли Ернст і Гелоуглас.

— Що то за німецький акцент у тебе в хаті чутно? Знайшла собі нового коханця? — піддражнив її Гелоуглас.

— Не верзи дурниць, бовдуре, — відрізала Верен. — Може, ми й з однієї родини, але я без вагань учеплюся тобі в горлянку. То — мій чоловік, Ернст.

Ернст, сидячи у кріслі, нахилився вперед і застережливо похитав головою. Він не любив, коли його дружина зчіплялася з вампіром чоловічої статі, незважаючи на те, що вона була сильнішою за більшість із них. Верен відмахнулася — не заважай, мовляв.

Гелоуглас вдоволено захихикав, і Ернст вирішив, що отой незнайомий вампір, можливо, й непоганий хлопець.

— Моя страшненька тітонька Верен. Приємно чути твій голос через скільки років. І не думай, що тебе більше здивувала газетна замітка, аніж мене — твій дзвінок.

— У глибині душі я сподівалася, що він марить, — зізналася Верен, пригадавши ту ніч, коли вони з Гелоугласом сиділи біля ліжка Філіпа, слухаючи його уривчасте й безладне бурмотіння.

— А тобі здалося, що те марення було заразним, і я його підчепив? — пирхнув Гелоуглас. Верен помітила, що він говорив приблизно так само, як і свого часу Філіп.

— Якщо чесно, то я подумала, що саме це й сталося. — У це було легше повірити, аніж у протилежне: в те, що неймовірна історія про відьму-мандрівницю у часі, яку розповів її батько, була правдою.

— Але ж ти виконаєш свою обіцянку? — тихо поцікавився Гелоуглас.

Верен завагалася. На одну лише мить, але Ернст встиг це помітити. Верен завжди виконувала свої обіцянки. Коли він був переляканим, скоцюрбленим від страху хлопцем, вона пообіцяла йому, що він виросте справжнім чоловіком. І Ернст повірив цій обіцянці, коли йому було шість, і відтоді вірив усьому, що обіцяла Верен.

— Ти не бачила з нею Метью. Якщо побачиш, то…

— То подумаєш, що твій зведений брат становить іще більшу проблему, аніж я вважала? Навряд чи.

— Дай їй шанс, Верен. Вона теж донька Філіпа. А Метью має витончений смак до жінок.

— Відьма не може бути справжньою дочкою, — швидко заперечила Верен.

Десь на дорозі поблизу Варнамбула Гелоуглас стулив губи й промовчав. Може, Верен і знала про Діану та Метью більше за будь-кого з родини, але все одно не стільки, скільки він. Коли ця парочка повернеться, то ще буде безліч можливостей обговорити проблеми вампірів та дітей. А зараз сперечатися про це немає потреби.

— До того ж, Метью зараз тут немає, — сказала Верен, поглянувши в газету. — Я набрала його номер, хтось відповів, але не Болдвін. — Саме тому вона так швидко й поклала слухавку. Коли Метью не здійснював керівництва братством, то телефон слід було передавати єдиному з живих кревних синів Філіпа. Цей номер був придуманий іще тоді, коли почали з’являтися перші телефони. Філіп визначив номер 917 — то був день народження Ізабо у вересні. Із кожним приходом нової технології та нової міжнародної телефонної системи цей номер плавно переходив у свій більш модерний варіант.