— Та про це вже увесь світ знає, — відказала Ізабо. — Навіть «Ле Монд» помістила про це статтю.

— Нам треба було докласти більше зусиль, щоб засунути цю історію під килим. Бо таким чином відьми та їхні союзники можуть роздобути життєво важливу інформацію, — зауважив Маркус. Дедалі більша кількість тих, що зібралися у стінах маєтку Сеп-Тур, починала перейматися тим, що може утнути Конгрегація, якщо дізнається про точне місцеперебування Діани та Метью.

— А що думає з цього приводу Феба? — спитала Ізабо. Їй відразу ж сподобалася ця молода теплокровна дівчина з твердим характером та м’якими манерами.

Обличчя Маркуса пом’якшало. На ньому знову з’явився той вираз, який, зазвичай, був на ньому до того, як Метью вирушив у минуле: вираз радості й безтурботності.

— Вона думає, що поки що рано судити, якої шкоди завдало знайдення телескопу.

— Розумна дівчина, — з посмішкою сказала Ізабо.

— І готовий на все, щоб… — почав був Маркус, розпаляючись, але раптом замовк. — Я кохаю її, grand-mère.

— Звісно, кохаєш. І вона тебе теж кохає. — Після травневих подій Маркусу захотілося, щоб Феба побула з рештою родини, і тому привіз її до Сеп-Тура погостювати. Вони були нерозлучні. А Феба, зустрівши чималеньке товариство демонів, відьом та вампірів, які тимчасово там поселилися, продемонструвала неабияке розуміння і тактовність. Навіть якщо дівчина й здивувалася, що в цьому світі, крім людей, живуть й інші створіння, вона все одно цього не показала.

За останні місяці кількість членів Маркусових Таємних зібрань значно зросла. Міріам, асистентка Метью, тепер стала постійно проживати в шато, так само, як і донька Філіпа, Верен, та її чоловік Ернст. Гелоуглас, невгамовний онук Ізабо, страшенно всіх здивував, застрягши в маєтку на цілих шість тижнів. І навіть зараз не виявляв ознак того, що збирається від’їжджати. Софі Норман та Натаніель Вільсон відсвяткували появу на світ доньки Маргарет, яка народилася під дахом замку Ізабо, і тепер крихітка мала в шато владу, яка поступалася своїм рангом лише матріарху роду де Клермонів. Тепер, коли її онука жила в Сеп-Турі, мати Натаніель, Агата, приїздила і від’їздила без попередження, як і найліпший приятель Метью — Геміш. Навіть Болдвін — і той інколи ненадовго заскакував.

За все своє довге життя Ізабо іще ніколи не доводилося бути господинею такого великого й гамірливого господарства.

— А де Сара? — спитав Маркус, настроюючись на хвилю метушливої активності, яка панувала довкола. — Щось я її не чую.

— Вона — у Круглій вежі. — Ізабо обвела своїм гострим нігтем по краю газетної статті й акуратно витягнула її з її друкованого довкілля. — Із нею трохи побули Софі та Маргарет. Софі каже, що Сара сидить на варті й пильнує.