Однією з причин, чому Женя свого часу покинув Росію, було саме розуміння того, що цивілізоване суспільство ще не скоро побудується в його країні. Бо воно там потрібно дуже невеликому відсотку людей. Більшість же жила і живе мислячи якимось штампами, які жодним чином не піддавались здоровій логіці. Байдуже ставлення до всього на світі, включаючи власні умови проживання, агресія на спроби змусити побачити наслідки власних нерозумних вчинків, схвалення захоплення державою нових територій і ресурсів при повному невмінні їх використати з розумом, відношення країни до власних громадян як до безкоштовного ресурсу, широко розповсюджена і занадто вільно себе почуваюча армія чиновників-хабарів, сповідування принципів «а після нас хоч потоп», «якщо не вкраду я, то хтось інший» – це все, що не влаштовувало особисто Женю. Але, якщо колись така ситуація змусила молодого хлопця просто шукати альтернативу для проживання, то зараз дикі, імперсько-агресивні амбіції батьківщини його просто жахали. Женя радів що він свого часу покинув Росію і щиро співчував українцям, які стали черговим об’єктом її уваги.

Проте, приїхавши до Києва, він був здивований – столиця України та її жителі не були схожі на пригнічених війною, що тривала вже другий рік. Дивлячись на них, взагалі здавалось, що ніякої війни і немає, немає загиблих, немає понівечених, немає людей втративших майно та домівки. Місто було цілком мирним, в міру гостинним, в міру байдужим, і на вигляд – цілком безпечним. Навіть безпечнішим за Європу, в якій вже з лякаючою стабільністю останнім часом відбувались теракти.

- О, диво-о! А ти ще й жайворонок!- дівчина, яка вже встигла вдягнутись, причесатись і взагалі напрочуд швидко привести себе до ладу, весело підморгнула Жені, поки той безрезультатно намагався згадати ім’я цієї німфи.

- Так, є трохи… Оля.- Женя полегшено зітхнув, згадавши таки ім’я красуні з якою провів досить гарну ніч.

-Та і взагалі ти диво дивне.

-Чому це?

-Ти ж одним своїм існуванням перекреслив для мене всі страшилки про «Гейропу», що йде до України семимильними кроками, і залишить нещасними всіх нас, представниць слабкої статі.

- Що за казки?

- Ну як же, традиційні страшилки любителів «руського миру», про те що в Європі одні геї та педофіли. А тут такий ти. Ну який з тебе гей?

-Так, мабуть гей з мене точно ніякий.- розсміявся від душі Женя, згадавши як один з друзів даної орієнтації колись сказав, що навіть якщо Женю перевдягти на жінку (з повним макіяжем, підборами та сукнею) і змусити використати всі свої акторські таланти (а їх він таки мав) то все одно, від нього за милю буде нести невгамовним гетеросексуалом. Один погляд на першу ліпшу жінку і все. Ну що поробиш, от такий він поціновувач прекрасної статі. І як їх можна замінити на у ліжку на чоловіків, в нього в голові не вкладалось, хоч він і визнавав, що смаки у всіх різні.