-А взагалі цю страшилку в нас і справді чомусь люблять. Причому нетерпимістю відрізняються до цих меншин саме чоловіки, хоча їм то якраз має бути навіть краще - менше конкуренції. Це ж нам жінкам, якщо вже на те, потрібно переживати, що буде менше вибір, більша конкуренція…

- Ну не знаю. По перше, не так їх вже багато, по-друге, яка різниця хто кого кохає, якщо ця людина гарна як людина? А як кажуть мої знайомі англійки - чоловік нетрадиційної орієнтації, як подруга на вагу золота. Бо в них такий потяг до прекрасного, що навіть найлютішого ворога не зможуть своїми порадами спотворити, не те що істинні жінки.

- Хм, цікава думка- розсміялась дівчина. Під таким кутом я на це ще не дивилась. Ну добре, мені пора. Подзвони мені, як будеш ще в нашому місті, - дівчина одним ковтком випила каву і побігла взувати черевики, говорячи вже від дверей.

- Ти вже йдеш? Може поснідаємо?- Женя облишив ноутбук, в якому саме сів проглядати пошту, і пішов за гостею.

- Вибачай, мені на роботу спізнюватись не годиться. Телефон я тобі на тумбочці біля ліжка залишила.- легковажно посміхнулась, Оля і, легенько поцілувавши його, вискочила з квартири.

- Яка швидка,- посміхнувся Женя і повернувся до своїх справ. Дівчина була гарна, весела, приємна, але на даний момент він нічим окрім звичної галантності не керувався і був щиро вдячний їй за швидкість і нагальні справи.

Десь за годину, проглянувши пошту, відповівши на термінові листи, відкоригувавши заплановані на сьогодні справи, Женя вирішив провітрити мозок перед діловою зустріччю з партнерами і прогулятись містом.

Вийшовши з готелю, який був розташований в історичному центрі міста, він попрямував по Володимирській вулиці в бік театру.

Червневий Київ був чудовий. І хоч кияни скаржились на холодне літо, йому така погода була дуже до душі. Можливо це для місцевих +18 чи навіть +25, але зі свіжим вітерцем- холодно, а йому, більшу частину життя проживаючого в більш північних та дощових містах, це здавалось найправильнішою температурою літа. Все зелене, яскраве, сонячні промені грають на листі, квітах, вітринах магазинів. Дівчата та молоді жінки в коротких спідницях, яскраві, красиві і легкі, як метелики. Ну от який нормальний чоловік зможе таке явище ігнорувати?! Він досі не розумів, як тут місцеві чоловіки взагалі можуть концентруватись на справах. А вони ж концентруються, ще й як!. Вчорашні переговори, де приткі ділки майже проскочили через незначну «шпарину» в домовленостях, були тому ґрунтовним підтвердженням.

Крокуючи по вулиці, Женя з насолодою розглядав місцевих представниць прекрасної статі і починав даний огляд з ніг. «Ноги- то ж така суттєва частина жіночої душі, а найчастіше - найкраща!» казав не рідко один його друг, і Женя в дечому був з ним згоден. Принаймі в тому, що огляд варто починати з них. Потім погляд перебігав вище по фігурі: талія, груди і насамкінець обличчя. Різні фігури, одяг, риси обличь, очі, губи, різний макіяж, колір волосся, але початок літа відображався в очах майже кожної красуні. Женя, справжній шанувальник жіночої краси, не оминав поглядом жодну. Що поробиш, якщо в жінках він цінував лише зовнішність. Інтелект у жінок це був радше приємним бонусом (хоча не рідко краще вже без такого), і не більше. Що ж до іншого… Ні він теоретично допускав існування в жінки безкорисної душі та серця, але йому занадто часто зустрічались досить практичні особи, які обходились без даних атрибутів. А всі «Я тебе кохаю більше за життя…», «Не розбивай мені серце…» і тому подібні аргументи, на перевірку виявлялись не більше аніж акторська гра заради власних інтересів. Тож Женя вже давно не забивав собі голову докорами сумління за чиєсь розбите серце (читай розачарування через вислизнувший з рук гаманець) чи пошуками кохання, а просто брав те, що пропонувало життя. Та і запропонований вибір був цілком пристойним.